Офіційне міжсезоння у аматорів інтелектуальних ігор виявилось цього року коротким. Швидко знудьгувавшись за улюбленим заняттям, тернопільські ерудити вирішили організувати і провести перший етап Кубку Західної України імені Данила Галицького сезону 2001 — 2002 років. Масштабні змагання — справа нелегка. Та оскільки знайшлися серед тернопільських підприємців меценати — «Микулинецьке пиво» та фірма «Сателіт» — свято вдалося організувати оперативно. У перші дні липня, в затишному приміщенні клубу «Максим» уже традиційно зібралися кращі команди знавців майже з усіх обласних центрів Західної України. Отримали нагоду перевірити себе і команди-новачки. Гостра боротьба розгорнулася з першого туру. Звичні лідери подібних змагань — команди Тернополя, Івано-Франківська та Рівного — цього разу мали справу зі складним пакетом запитань, що його підготував відомий харківський гравець Дмитро Башук. Спринтерська дистанція турніру — всього три тури по 15 запитань — робила дуже вагомою ціну кожного «промаху». Дещо менш впевнено, ніж завжди, виглядала команда господарів змагань — тернопільський «Сателіт», що, очевидно, було пов’язано із відсутністю одного з провідних гравців. Проте досвід і клас забезпечили тернополянам місце в призовій трійці. А перемогу в турнірі і, відповідно, лідерство в новому розіграші Кубка Західної України здобула команда «Батьківщина» з Рівного, котра раніше виступала під назвою «Молода Україна» на чолі з капітаном Володимиром Попиком. Їй вдалося випередити дуже досвідчену команду івано-франківців, яка цього разу виступала під новою назвою «ОСД». У паузах між турами основного залікового турніру учасникам нудьгувати не довелось. Вони мали можливість пограти в індивідуальних змаганнях зі «Своєї гри», а також у «Чорну скриньку» — своєрідний варіант «Брейн-рингу» iз запитаннями на пікантну тематику. А пивний спонсор забезпечив усі умови для азартних змагань на швидкість споживання улюбленого знавцями напою. Певна річ, у розумних об’ємах...
Так стартував офіційний сезон на заході України. І, судячи з усього, продовження не примусить на себе чекати. На День незалежності України заплановано провести наступний етап змагань. На цей раз — у Рівному.
Тим часом, фініш минулого сезону, що відбувся на сході — у Донецьку — викликав чималий ажіотаж у колах ерудитів на усьому пострадянському просторі. Амбіційний проект — «експериментальний чемпіонат СНД з гри «Що? Де? Коли?», що досить вдало було організовано в рамках фестивалю «Золотий Скіф» — на превеликий жаль, став приводом для судового позову... у Москві. Вдова Володимира Ворошилова Наталя Стеценко подала в суд на відомих московських гравців Володимира Бєлкіна та Олену Орлову, які брали участь у організації чемпіонату, за незаконне, на її думку, використання бренду «Що? Де? Коли?». Як відомо, одразу по смерті В. Ворошилова керівники фірми «Ігра» — та ж Наталя Стеценко та Андрій Козлов — оголосили піврічний мораторій на використання назви гри. Широкі маси ерудитів відреагували на таку ухвалу доволі негативно. З одного боку, гру давно й небезпідставно вважають народною (у кращому розумінні цього слова). Тим більше, що так звана «спортивна» версія гри має певні відмінності від телевізійного варіанту, створенням якого і займається саме фірма «Ігра». Але й бажання Н. Стеценко закріпити за собою монопольне право на «розкручений» бренд теж зрозуміти можна. Цим, мабуть, пояснюється й серйозна сума позову — 10 мільйонів російських рублів, і вибір «винуватців» — відомих і авторитетних у колах ерудитів людей. Щоб, так би мовити, одразу розставити крапки над «і». Але ініціаторам судового процесу варто все ж таки згадати, що ота сама «розкрученість» багато в чому грунтується саме на масовому русі безкорисливих ентузіастів. А також про те, що мова судових протоколів — далеко не найкраща мова для конструктивного діалогу. Поки що засідання суду, яке розгляне позов Н. Стеценко, перенесене на 24 серпня. Час для роздумів ще є...
