Iнтернет в Україні повільно, але впевнено перетворюється з розкоші на необхідне джерело інформації, роботи, спілкування. А поки дорослі працюють, шукати у всесвітній мережі розваги із задоволенням починають діти. В iнтернеті їм точно не буде нужно, вважають батьки. Але чи не буде їм страшно? Чи не стануть вони жертвами кібер- хуліганів і хижаків? Звідки чекати небезпеки, й звідки — захисту від необмеженого потоку інформації? Безпекою дітей в iнтернеті занепокоєні провідні технологічні компанії, органи державної влади, Інтернет-асоціації в Україні.
Про неготовність українського суспільства прийняти разом iз безліччю можливостей і цілу низку шкідливих і небезпечних елементів свідчить той факт, що в Україні досі немає офіційної статистики щодо онлайн-безпеки. Проте практично кожний користувач iнтернету свідомо залишає дані про себе у відкритому доступі. Здавалося б, що страшного в тому, що на якому-небудь сайті, чаті, форумі, блозі залишилася адреса електронної пошти, вік і фото? Для постійного користувача iнтернету це щонайменше додаткове джерело спаму — небажаної рекламної кореспонденції, яка сиплеться в скриньку. Але частіше замість рекламних розсилок необережному «чатникові» надходять заражені комп’ютерними вірусами архіви й додатки, а також більш ніж відверті пропозиції. Якщо дорослі ще можуть здогадатися одразу видалити непотрібну й неприємну інформацію, то недосвідчена дитина може й запустити вірус, i відповісти настирливому дописувачу.
Сьогодні в Україні понад 200 тисяч дітей віком від 5 до 18 років користуються iнтернетом, і щороку ця цифра збільшується приблизно на 30%. Але лише близько 15% батьків усвідомлюють, з якою інформацією працює дитина, а про способи самозахисту в iнтернеті знають приблизно половина. Непоінформованість дорослих, безумовно, тільки на руку тим, хто хоче й знає, як скористатися дитячою довірливістю. Це просто, адже всесвітня павутина — саме те місце, де разом iз анонімністю можна позбутися батьківського контролю й відверто поговорити про наболіле. Інтернет-хижаки виходять на контакти з дітьми шляхом спілкування в чатах, обміну миттєвими повідомленнями, електронною поштою. Шляхом прихильності, уваги, доброти, а часом і подарунків, спокусити жертву досить легко. Знайшовши по той бік екрана невидимого друга, підліток (та й дорослий!) може поскаржитися на свою тяжку долю, називаючи імена, «паролі і явки» — тобто місце роботи, домашню адресу, свої й чужі звички, суму кишенькових грошей, кількість побутової техніки вдома... Наступний етап — зустріч «в реалі», яка може мати найнесподіваніші наслідки. Саме про це — про результати інтернет-сповідей українські користувачі забувають частіше за все.
Український сегмент Інтернету ще дуже молодий, аби бути насторожі, скаже нам досвідчений «інтернетник». Але навіть у США, де мережа давно стала звичним явищем, ФБР розкриває ледве 1% злочинів, спрямованих проти дітей, зокрема у сфері їх експлуатації і викрадень. В Україні, де відстеженням мережевої злочинності цілеспрямовано ніхто не займається, все значно гірше. За словами Олександра Бернатовича, глави Всеукраїнської асоціації комп’ютерних клубів, у всій країні зареєстровано сiм випадків переписування дисків, поодинокі випадки відвідування підлітками сайтів з негативним контентом, участь у жорстоких іграх. Жоден із цих випадків так і не дійшов до суду, а насправді їх десятки і сотні тисяч. Частково спілкування з негативними сайтами «забезпечують» комп’ютерні клуби, кількість яких з кожний роком зростає. Батьки вважають, що якщо дитина сидить під наглядом дорослих у клубі, це краще, ніж якби вона пила або палила в дворі. А в iнтернеті школяр може почерпнути не тільки більше інформації про шкідливі звички, а й знайти людей, які його в цьому підтримають! Коли вдома батьки ще можуть, наприклад, переглянути список відвіданих сайтів або отриманих картинок, то в місцях масового доступу адміністратори класів рідко звертають увагу на те, які сторінки відвідують діти, чи спілкуються в чаті, як реагують на це спілкування.
Новою бідою мимовільно стає комп’ютеризація шкіл — в Україні комп’ютеризовано приблизно третину шкіл, які дають повну середню освіту. При цьому встановити на комп’ютерах програми, які обмежували б доступ дітей до сайтів з негативним змістом, практично неможливо.
«У світі існує декілька способів захисту дітей в iнтернеті. Це фільтри, індексація сайтів і різноманітні «кіберняньки», — говорить Олександр Бернатович. — В Україні механізми захисту дітей від негативної інформації або взагалі не застосовуються, або застосовуються тільки формально. На практиці захист дітей тільки імітується. Існує, наприклад, «Кібернянька» — програма, що обмежує відвідування сайтів, які можуть зашкодити користувачу. Але на ділі це повна профанація. Адже щодня з’являється близько 400 сайтів iз негативним, шкідливим для дітей змістом, тоді як внесення цих адрес до реєстру «Кіберняньки», навіть за допомогою батьків, які відстежують заняття дитини, займає не один день».
За словами О. Бернатовича, дієвим способом захисту могли б стати фільтратори — цілком «розумні» програми, що стежать за сторінками в процесі їхнього перегляду. Однак вони дуже дорогі, щоб застосувати в клубах і школах — близько 100 доларів на один комп’ютер, і навряд чи стануть масовими явищами. А дешеві або безкоштовні фільтри з цим не справляються. Третій шлях — індексація сайтів — залежить головним чином від доброї волі їхніх власників, і тому популярністю в Україні не користується...
Врятувати українських школярів від iнтернет-шкоди під час уроків допомагає недостатнє фінансування: з усіх шкіл, де є комп’ютери, доступ до iнтернету мають лише близько 15% навчальних закладів, повністю забезпечити його поки немає грошей. Тому про захист від негативної інформації навіть не йдеться. «У цьому напрямку не було зроблено жодного законодавчого кроку, освітню роботу з вчителями інформатики й батьками також ніхто не проводить, — говорить Віктор Огнев’юк, заступник міністра освіти та науки. — «Але очевидно, що діти віддають перевагу розважальним ресурсам освітнім. Однак на нашому боці — обмежений час на уроках і педагогічний контроль».
Однак не за горами час, коли комп’ютери й iнтернет увійдуть до кожного будинку не тільки столиці, а й регіонів, і провінції. Ситуація складається малоприємна: довірливі, непідготовлені користувачі, звиклі йти на контакт і знайомитися по iнтернету, можуть виявитися жертвами більш заповзятливих і метких пройдисвітів. Але iнтернет ніколи не замінить людині дім і сім’ю, тому обмеження, що гарантують безпеку, повинні бути не в програмах або законі, а в голові.
ДО РЕЧІ
Жителі розвинених країн відмовляються від купівлі нових комп’ютерів.
Аналітики компанії Gartner вважають, що світове зростання продажу комп’ютерів почне сповільнюватися в 2006 році. Дослідники дійшли такої думки, проаналізувавши дані за перші місяці поточного року, повідомляє Lenta.ru з посиланням на PC World. За даними Gartner, у 2006 році буде продано 234 мільйони комп’ютерів, що на 10% перевищує показник за 2005 рік. Однак темпи зростання продажу скоротяться на 5%. Таку тенденцію аналітики пояснюють тим, що минулого року подолали пік циклу модернізації комп’ютерів, що відбувається, як правило, раз на кілька років із впровадженням нових технологій, що більш-менш глобально змінюють потреби користувачів у новій апаратурі.
Зростання продажу персональних комп’ютерів забезпечуватимуть переважно ринки країн, що розвиваються, де зростання попиту на комп’ютери в 2006 році має становити 19,5% за зниження попиту на ринках США та країн Західної Європи. Співробітники Gartner у своєму звіті також згадали можливість падіння попиту на комп’ютери у зв’язку з тим, що Microsoft поки що не оголосила точної дати випуску нової операційної системи Windows Vista. Цей чинник може втримати багатьох користувачів від модернізації комп’ютера. Найдинамічніше зростання очікується в секторі мобільних пристроїв, таких як КПК або планшетні ноутбуки — їх продаж зросте на 31,4%.
