Прихожу на роботу, вмикаю комп’ютер, роблю каву і заходжу в «Контакт» — так розпочинається робочий день мільйонів наших співвітчизників. Добре це чи погано? Сьогодні сторінка в одній або декількох соціальних мережах стала таким же поширеним явищем, як мобільний телефон у кишені, телевізор чи комп’ютер вдома. Мета, з якою люди реєструються у соціальних мережах, різна, проте кількість бажаючих завести віртуальну сторінку зростає у геометричній прогресії.
Якщо звернутися до «Однокласників» і «Контакту», то можна згадати, що вперше можливість роботи із соціальними мережами в 1995 році запропонував веб-сайт classmates.com. Через п’ятнадцять років соціальні мережі стали однією з найпоширеніших форм віртуального спілкування. «Зазвичай я в мережі і вдома, і на роботі. Це дуже зручно: завжди є можливість спілкуватися з друзями, знати, що відбувається в їхньому житті, — розповідає 26-річний Володимир. — Я не вважаю, що це шкодить роботі, навпаки, це добра нагода відволіктися, аби потім по-іншому підійти до вирішення тієї чи іншої задачі».
Проте керівництво багатьох фірм іншої думки з цього приводу. А є чимало тих, у кого дорога до віртуального спілкування на робочому місці закрита. У такий спосіб керівники установ дбають, аби співробітники раціонально використовували робочий час, а не «зависали в інтернеті». Тож перша проблема, з якою зіштовхуються користувачі соціальних мереж — це пусте витрачання часу, у левовій частині випадків — робочого.
«Син цілий вечір сидить за комп’ютером, — скаржиться сорокап’ятирічна домогосподарка Олена Сергіївна, мати десятикласника. — Коли підхожу до комп’ютера, він бігом усе поховає — і каже, що до уроків готується. А як мені його перевірити, якщо я не знаю, як того комп’ютера включати? І заборонити цей інтернет не можу — в усіх друзів сина він є. Знаєте, у моєї знайомої донька здибалася з одним по інтернету — то він по сей день їй спокою не дає. Як же, вона й телефон йому дала, і адресу»... Таким чином, ще одна загроза — надання про себе або своїх близьких особистих відомостей: адреси, телефону тощо.
— Мені відомі випадки, коли після розміщення своїх фотографій у мережі до жінок починали надходити листи еротичного змісту, — розповідає соціальний психолог Олена Ліщинська. — На сьогоднішній день особливої уваги заслуговує питання безпеки у мережі інтернет. Людина надає повну інформацію про себе, і така приватна інформація стає доступною будь-кому. Найбільшу загрозу такі мережі становлять для дітей, тому їм необхідно пояснювати небезпеку користування інтернетом.
Із власного досвіду знаю, що «зависнути» у соціальній мережі можна надовго: мало того, що переписуєшся одразу з декількома друзями, так ще й на сторінку до них заходиш, фотографії переглядаєш, коментуєш, зустрічі призначаєш, на запитання відповідаєш... І так — кожен день. На перший погляд — нічого поганого. Проте через деякий час можна помітити, що реальне спілкування давно підмінилося віртуальним, і замість прогулянки на свіжому повітрі з тими ж друзями — безперервне сидіння перед монітором. Отже, третя проблема — залежність від соціальної мережі.
— Якщо людина спілкується в мережі в міру, — каже Олена Ліщинська, — то в цьому немає нічого поганого. Якщо ж людина має проблеми із самореалізацією, коли їй треба зосередитись на іншому, проте вона компенсує брак спілкування тим, що повертається в минуле, зациклюючись на цих контактах, — це, звичайно, небезпечно.
Пані Олена розглядає соціальні мережі як прояв інформаційної епохи, як одну з форм масової комунікації. І формула безпечного користування проста: якщо не витрачати на віртуальне спілкування багато часу, доповнювати ним (а не заміняти) реальне спілкування, не надавати про себе приватної інформації, — в такому разі немає причин переживати. Адже плюси користування соціальними мережами також очевидні.
— Ми разом ходили у школу, разом гуляли на подвір’ї. Потім друг поїхав у Штати, а я переїхав до столиці. Ми не бачилися двадцять років, нічого не знали одне про одного, і тут — на! — ділиться радістю 37-річний Олександр, який знайшов друга дитинства у мережі.
Так само знаходять у соціальних мережах і колишнє кохання, і навіть другу половину. Це, погодьтеся, зручно: бачиш, з ким дружить людина, які в неї інтереси. Тож перший плюс соціальних мереж в тому, що можна відшукати потрібну людину і спілкуватися з нею з будь-якого місця земної кулі.
Проте не тільки особисті контакти можливі в соціальних мережах. Пошук колег, підлеглих або роботи за допомогою професійних мереж — звичайне явище на заході, в той час як на Україні така практика тільки починає поширюватися. На сьогодні все більш популярними стають ділові соціальні мережі для професіоналів, соціальні мережі для науковців тощо. Зручність пошуку персоналу або ділових партнерів у таких мережах очевидна — тут можна і рекомендацію від колишнього працедавця отримати, і через співробітників тієї чи іншої фірми довідатись про наявність вакансій у певній компанії. Виходить, що у соціальних мережах можна знайти не тільки друга, але й роботу.
Соціальні мережі можна назвати отрутою, яка у малій дозі лікує, а у великій — убиває. Треба просто знати ту дозу, яка особисто для вас стане ліками. І приємного спілкування...
