Щороку «День» докладає багато зусиль, щоб показати молоді, як важливо відкривати свою країну. Уже чотири роки поспіль учасники Літньої школи журналістики за підтримки редакції здійснюють інтелектуальну мандрівку у знакові з історичного погляду місця. Цього разу «Маршрут №1» проліг стежками туристичної Черкащини. Власне, Черкащина вже вдруге привертає увагу редакції. Адже минулого року учасники Літньої школи відвідали Чигирин, Суботів і Холодний Яр. Цього разу вони зазирнули ще глибше — аж до трипільського світу.
Мало хто знає, що в невеличкому селі Легедзине, неподалік від Умані, — єдиний в Україні заповідник «Трипільська культура». Це місце унікальне тим, що поблизу села під кукурудзяними полями лежить одне з найбільших серед уже відкритих археологами поселень трипільців — Тальянки, площа якого охоплює 450 гектарів, а кількість населення в період розквіту досягала рівня сучасного районного центру.
Значення трипільської культури як визначного явища досі не осмислено ані самими українцями, ані на світовому рівні. А з історичної точки зору вона — унікальна. Адже ще до появи шумерської та єгипетської цивілізацій, добре відомих усьому світові, у серці Європи упродовж тисячоліття (!) існувала надзвичайно розвинена культурна система.
Учасникам Літньої школи пощастило: вони побували на розкопках трипільського житла. Це фактично безпосередній дотик до сакрального простору трипільців, адже відомо, що до своїх помешкань прадавні жителі української землі ставилися по-особливому. Можливість доторкнутися до залишків стін і посуду, яким понад п’ять тисяч років, — неймовірний шанс і поштовх задуматися над тяглістю української історії.
У самому ж музеї трипільської культури, який функціонує в селі Легедзине, зібрано близько 60 тисяч експонатів із 46 трипільських поселень. Експозиція розповідає, як трипільці будували житло, яким був їхній побут, із якого посуду вони їли, кому молилися. Надзвичайно, що на деяких фрагментах стін і посуду збереглися відбитки людських пальців або лап тварин. Унікальність музею — не лише в експонатах, а й у працівниках. Владислав Чабанюк, директор заповідника, із таким натхненням і навіть гумором розповідав про життєвий устрій трипільців, демонструючи при тому знайдені артефакти, що став живим прикладом того, як люди, захоплені своєю справою, передають це захоплення іншим.
Учасникам Літньої школи пощастило також на власні очі побачити унікальне дійство — толоку. Ця традиція походить ще з часів Київської Русі, коли люди добровільно збиралися для спільної справи — будівництва, збору урожаю тощо. Мешканці й гості Легедзиного цього суботнього дня зібралися для того, щоб відтворити трипільське житло. Видовище було захоплюючим: під запальну українську музику діти й дорослі ліпили з глини хату і розмальовували її давніми символами.
Детальніше про заглиблення у трипільський світ читайте в наступних випусках «Дня».
