Ця книга справді незвичайна. Вона перекладена більш ніж 20-ма мовами світу (так, з’явившись 1994 р. у французькому перекладі, твір Гобсбаума відразу став бестселером). Дуже своєрідним є жанр «Віку екстремізму»; це – не сухий, хронологічно впорядкований виклад подій, взагалі швидше не суто науковий витвір, а мистецький. Як відзначали рецензенти, відомі культурологи Сергій Набока та Костянтин Дикань, Е.Гобсбаум потрібен зараз інтелігентному українському читачеві, бо він дає цілісне сприйняття «тканини часу», намагається показати нам синкретичну історію країн Землі віку ХХ, органічно поєднуючи і аналітичний метод, і синтез. Це – новинка; бо ми в радянській школі вивчали історію у відриві від всесвітнього історичного процесу. І водночас Гобсбаум стверджує, що люди «зростають у перманентному «тепер», тому ми практично не знаємо, куди йдемо – принаймні нетривіальна точка зору, чи не так?
Дивовижним є і життя 84- річного Еріка Гобсбаума. Він народився у рік тектонічних зрушень у Росії (що, звичайно, символічно, бо вчений майже все життя був пов’язаний із лівим рухом Великої Британії), в Александрії (Єгипет), перлині арабського світу. Навчався у Відні, Берліні, Лондоні та Кембріджі. Тісні зв’язки з компартією не заважали цьому вченому дивовижної широти поглядів уважно й шанобливо слухати виступи правого проповідника Білла Грема. Взагалі головним достоїнством Гобсбаума-дослідника є його абсолютна недогматичність; попередній досвід вивчення історії аж ніяк не допомагає читачеві книги, швидше навпаки. Ось чому поява «Віку екстремізму» – справді непересічна подія на нашому книжковому ринку.
