За давнім українським звичаєм у зимовий період, коли дні є найкоротшими, а сонце найменш активним, щоб максимально зарядитися його енергією і «повернути на літо», українці святкували Калиту. Головним атрибутом цього свята була, власне, калита — обрядовий коровай круглої форми, що за червону стрічку підвішувався до палиці. Учасники свята — парубки — повинні були дострибнути до нього і вкусити, ніби схоплюючи собі частинку сонця. Адже хліб у вигляді сонця символізував перемогу добра над злом, життя над смертю, світла над пітьмою. Традиційно Калиту вважали парубоцьким, козацьким святом, оскільки саме цього дня чоловіки різного віку мірялися силою, демонстрували спритність, відвагу, майстерність у володінні зброєю. Цього року, Козацька лицарська школа вже втретє провела «Козацький гарт—2009» та свято Калити.
«Калита — парубоцьке свято, проте, роль дівчат визначалася в ньому також досить чітко, — розповідає Марина Лелека, PR- менеджер дитячого табору «Козацька фортеця». — Адже калиту не міг кусати той, хто не втримається від сміху. Головне завдання дівчат — смішити хлопців, не даючи їм зосередитися на змаганнях. Найкраща зброя кожного козака — то його розум. Тому потрібно вміти відповідати на жарти, не сміючись самому. Свято закінчувалося тоді, коли якомусь зі спритників все ж вдавалося вкусити калиту».
Проведення такого свята в приміщенні Національного музею літератури України може здатися дивним, проте, як вже повідомляв «День» (№199 від 4 листопада 2009), Козацька лицарська школа та дитячий табір «Козацька фортеця» оголосили дитячий літературний конкурс «Я козацького роду». Нагадаємо, що конкурс триватиме до 9 березня 2010 року, а з умовами його можна ознайомитися на сайті www.hopak.kiev.ua.
Письменницьке подружжя, Валерій та Наталія Лапікури, визначатиме переможців у літературному конкурсі «Я козацького роду». «Ми самі козаки, тому такі дійства просто не можуть нас не цікавити. Один із жанрів, в якому ми пишемо — історичний детектив, тому історична тематика нам близька. Працюючи багато років із дорослою аудиторією, ми знаємо, що діти — значно вдячніші читачі, адже самі маємо дев’ять онуків», — говорять письменники.
Процеси глобалізації вносять свої корективи до святково-обрядового календаря українців. Перш ніж засновувати нові «червоні» дати — дні мужності-відваги варто зазирнути до енциклопедії народознавства. Навіщо винаходити колесо, якщо у нас вже є калита?
