— Якби Франко жив сьогодні, я певен, він би користувався соціальними мережами й був серед молоді. Власне, того Франка серед молоді ми намагалися тут представити, — розповідає організатор фестивалю Віктор ВОЗНЯК. Створити якісно новий образ українського класика — таке завдання ставили перед собою натхненники першого «Франка Фесту». Схоже, нове прочитання Франка справді було необхідним: зацікавлених неординарною ідеєю виявилося до 45 тисяч! Стільки осіб, за словами організаторів, за три дні відвідало фестини в рідному селі письменника Нагуєвичах, таким чином зробивши інтелектуальний «Франко Фест» одним із наймасштабніших фестивалів України.
Навколо наметового містечка під синьо-жовтими стягами функціонували три сцени: літературна, велика та фольклорна. Мальовничі прикарпатські пейзажі створювали особливу атмосферу, часом навіть видавалося, що з Радичевого лісу ось-ось вийдуть Франкові персонажі. Програма була насичена ранковою зарядкою, літургією, денними та нічними читаннями творів Франка, лекціями франкознавців, майстер-класами, спортивними розвагами, виступами фольклорних колективів і відомих українських гуртів — поезія, байки та п’єси майже безперервно звучали на різних локаціях фестивалю.
Зовсім не випадковою, як може здатися на перший погляд, є дата проведення фестивалю: 27 — 29 липня. Ці дні не пов’язані ні з роковинами смерті, ні з днем народження чи іншими віхами із життя Івана Франка. За задумом організаторів, неформальність дати звільняє від надмірної академічності, позбавляє образ письменника рутини. «Франко Фест» пропонує свіжий підхід. Така неформальність заходу стала виграшною не лише для організаторів фесту, на який до Нагуєвичів приїхала небачена раніше кількість відвідувачів, а й для місцевого Музею-заповідника: садибу Івана Франка та музей за три дні відвідало стільки людей, скільки сюди навідалося за останні два роки! «Промоція нашої гордості — це найважливіше, що може зібрати тут сьогодні багато людей, — каже Віктор Возняк. — Сюди приїхали гості з Криму, з Донецька, Харкова, Луганська. Ще одна важлива річ — ми вибрали тільки україномовне. І хто сьогодні скаже, що україномовне не є модним, — нехай приїде сюди й подивиться: україномовне є супермодним».
Думки про те, ким для них був Франко, різняться. Важливо, що тут кожен зміг відшукати чи утвердити образ свого Франка — письменника, громадського діяча, перекладача тощо. Актор літературної сцени, студент третього курсу Львівського національного університету імені Івана Франка — Михайло — розповів «Дню», ким для нього є Франкова постать: «Для мене він — більше політик, який пробуджує свідомість громадян, їхню самоповагу. Але політик, який був незрівнянним майстром слова». Своїм тлумачення Франка-революціонера поділився директор Інституту франкознавства при Дрогобицькому університеті Євген ПШЕНИЧНИЙ: «Революціонер — це «дух, наука, думка, воля». Я часто думаю, де був би Іван Франко сьогодні. Мабуть, він був би разом із тими, хто голодував біля Українського дому; з тими, хто протестує проти свавілля сьогоднішньої влади».
Свіже трактування особистості Івана Франка для молоді нині стало необхідністю. Не в останню чергу через однобоке й поверхове вивчення творчого спадку Франка за радянських часів, зокрема в школі, переконаний актор Львівського драматичного театру імені Марії Заньковецької Святослав МАКСИМЧУК: «Шкільна хрестоматія й сьогодні насичена творами, які найменше сприймаються дитячим єством. Скажімо, поезія «Вічний революціонер». Або «Пісня і праця — великих дві сили» — для дитини вони є незрозумілими. Особливо, коли їй втовкмачують обов’язковість вивчення». Звісно, промоція інтелектуального серед молоді часто потребує інших шляхів, відмінних від традиційних, інколи навіть вражаючих. Так, на фестивалі було встановлено одразу два рекорди: створено восьмиметрову художню піраміду-ілюстрацію до творів Івана Франка та проведено масове (30 тисяч учасників) одночасне читання вірша «Ой ти, дівчино, з горіха зерня». Найпопулярнішим одягом нарівні з вишиванкою стали футболки із зображенням Франка в стилі поп-арт. А обов’язковою умовою виступу музичного гурту на великій сцені стало прочитання одного із творів поета, яке незмінно виконували музиканти: хто — напам’ять, хто — з книжок. Як зауважив «Дню» відомий львівський франкознавець Богдан ТИХОЛОЗ: «Кажучи дуже стисло: коли вмикаєш телевізор, думаєш, що ця країна не має майбутнього, а коли приїжджаєш на «Франко Фест», розумієш, що таки ця країна має майбутнє. Гадаю, що цю ініціативу мусять підтримати і академічні інституції. Тому що франкознавство для франкознавців — це добре, але треба, щоб було франкознавство і для людей».
Серед учасників «Франка Фесту» були й ті, хто не сподівається на оновлення його образу: «Я не впевнений, що цей фестиваль змінить імідж Франка, — зауважує соліст гурту «Фіолет» Сергій МАРТИНЮК. — Але впевнений, що багатьом він нагадає про нього як про одного з тих українців, якими можна й треба пишатися. Мені подобається, коли молодь іде до культури неофіційними методами. Власне, такими чином можна нагадувати, що Франко — живий і не подібний до інших українських геніїв. Він займає окрему нішу. Його слова: «Лупайте сю скалу» — це один із девізів мого життя, яких я дотримуюся завжди ще зі школи, «на автоматі», навіть не згадуючи, що це його слова. Ідейно він мені дуже імпонує». Цікаво, що на противагу молодому скептицизму знайшовся й досвідчений оптимізм: 72-річна Марія ШЕВЧЕНКО з Дрогобича зізналася «Дню», що просто не змогла пропустити таке дійство. Більше того, між молодіжним фестивалем та давніми фестинами, що організовували на Прикарпатті ще за Польщі, вона вбачає тісний зв’язок: «Раніше тут організовували схожі заходи, хоча й менш масштабні. Тоді молодь збиралася, щоб вчитися, приміром, вишивати чи готувати їсти».
Перегук із сучасністю — очевидний: польова кухня та майстер-класи стали невід’ємною складовою кожного фестивалю. Так само й спільні масові гуляння, які є одним із проявів народної єдності. Цей фестиваль зміг передати дух Франка, що дало змогу навколо ідеї об’єднати тисячі молодих людей. Хочеться вірити, що тут може сформуватися новий громадянин України. Однак майбутньому громадянинові не варто забувати, що розваги можуть обійтися й без алкоголю. А такі речі, як чистота та порядок, не будуть навколо нас, якщо ми самі їх не дотримуватимусь. Тому що навіть найбільша ідея може загинути, якщо не позбутися шкідливих звичок, що не дають їй прорости.
