Він — перший вітчизняний акордеоніст, який потрапив до Книги рекордів Гіннесса. За десять років Ігор Завадський виступав перед публікою нашої столиці 498 разів (серед яких 133 сольні концерти). Деякі колеги закидають, що Ігор займається популізмом, надто зважаючи на смаки публіки, але відмічають, що інструментом (акордеоном) І. Завадський володіє віртуозно. Мабуть, ніхто так добре не розуміє творчої натури Ігоря, як його викладач, завідувач кафедрою народних інструментів НМАУ ім. П. Чайковського, професор Микола Андрійович Давидов. Він сказав: «Завдяки високому професіоналізму, артистичності, душевній відкритості Ігор Завадський здатний перетворити концерт класичної музики на захоплююче видовище...»
— Ігоре, ви організували в Києві міні-фестиваль, на якому виступила четвірка зарубіжних акордеоністів: Чан Фон (Китай), Ігор Квашевич (Білорусь), Павло Уханов (Росія) й Ренцо Руджері (Італія). Чому наша публіка мало знає музику класичного жанру в інтерпретації акордеону?
— За три роки існування міні-фестиваль поступово розширював географію учасників. Спочатку в ньому брали участь тільки українські акордеоністи, потім до них приєдналися музиканти з країн СНД, а цього року він став міжнародним. Відомий італійський акордеоніст Ренцо Руджері та російський гармоніст Павло Уханов виступали перед українською публікою вперше. Міні-фестиваль — це ще одна цеглина у фундамент моєї ідеї щодо проведення Міжнародного фестивалю та конкурсу акордеоністів у Києві. Він пройшов з 28 квітня по 2 травня. Організатором події став відомий музикант Ян Табачник.
— Як утілюється ваша ідея створити академію акордеона в Києві?
— Поки що ця ідея існує як мрія, а академія акордеона — це один інструмент. Для того щоб мрія стала реальністю, необхідно мати ім’я — як бренд, який би викликав довіру в спонсорів і залучав би державні кошти.
Почати навчання в академії можна буде з будь-якого рівня. Ще одна важлива ознака майбутньої академії — орієнтація студентів на сценічну діяльність, на усвідомлення себе, як професійного музиканта, якому необхідно мати свою публіку. Тому студенти з початкових курсів будуть залучені до виступів перед широкою публікою. Це, на жаль, рідко практикується в сучасних закладах музичної освіти.
— Молоді акордеоністи — Євген Гаврилюк, Дмитро Мазур, Віталій Ісаєв — постійно виступають у ваших концертах. Чи допомагає це молодим колегам творчо зростати?
— Я консультую цих юнаків, привчаю до виступів перед широкою публікою. Вони всі талановиті: Євген Гаврилюк — отримав Гран-прі Міжнародного конкурсу в Кривому Розі, 15-річний Дмитро Мазур цього року виграв Гран-прі Всеукраїнського конкурсу акордеоністів (у номінації для першого — другого класу музичного училища). Євген та Дмитро брали участь також у Міжнародному конкурсі «Дзвони Львова»: відповідно перше місце та Гран-прі. Віталій Ісаєв має другу премію Міжнародного конкурсу, Євген Гаврилюк cтав другим (номінація — естрада) у Першому Міжнародному фестивалі-конкурсі акордеоністів Accoholliday у Києві. Більш докладно про перемоги акордеоністів знають викладачі, адже це — їхня заслуга. Ви знаєте, головне для музиканта — не конкурси, але те, що юнаки ростуть у професійному плані й кожен їхній виступ запам’ятовується публіці.
— Яким буде ваш наступний альбом ?
— До нього увійдуть записи «Київського акорду» та твори, які я виконував на міні-фестивалі. У диску також будуть нові версії творів у різних виконаннях, нові твори в моєму виконанні. 70% матеріалу вже записано.
23 травня я запрошую публіку до Будинку актора з нагоди Дня народження акордеона (177-а річниця). У концерті візьмуть участь десять найкращих акордеоністів України та Білорусі. Цього ж дня відбудеться презентація мого офіційного веб-сайту.
