Скоро побачить світ новий роман Дена Брауна «Ключ Соломона». Його буде присвячено масонам — «найстарішому братству в історії». Назва роману запозичена з однойменної книги про магію — Clavicula Salomonis, автором якої вважають знаменитого біблійного царя Соломона.
«Ключ Соломона» — третій (після «Коду да Вінчі» та «Ангелів і демонів») роман Брауна про фахівця з символів Роберта Ленгдона. Дія «Ключа» відбуватиметься у Вашингтоні.
Ще торік видавництво Doubleday розмістило на своєму сайті гру, пропонуючи читачам за суперобкладинкою «Коду да Вінчі» вгадати, про що буде наступний роман Брауна. Обкладинку треба було розглядати через збільшувальне скло. У результаті, хто зацікавився, виявили фразу: «Невже ніхто не допоможе сину вдови?». Це останні слова Джозефа Сміта, засновника церкви мормонів. Крім того, на суперобкладинці відтворені піраміда та око з однодоларової купюри, що є масонськими символами.
ШУКАЙТЕ ЖІНКУ
Шанувальники працюючого в ізоляції письменника сприйняли новину про вихід книги 2007 року як ще один код. Для прихильника інверсій Брауна число 7002, обернене від 2007, символізує кількість змін і доповнень до нового роману. Вони були зроблені під час редагування тексту з метою очистити його від випадкових запозичень. На судовому процесі, що проходив навесні поточного року в Лондоні, з Брауна були повністю зняті обвинувачення у плагіаті. Проте цього разу письменник вирішив перестрахуватися. Саме судові розгляди допомогли з’ясувати, кому насправді належить ідея «Коду да Вінчі». Виявилося, що за ідеєю роману, який розійшовся по всьому світу 60 мільйонним накладом, стоїть дружина письменника — Блайт Ньюлон Браун. Хто ця жінка? І чому вона не з’являється на публіці та не дає інтерв’ю?
Повна блондинка Блайт Ньюлон, 53, народилася і виросла в каліфорнійській пустелі Палмдейл. Але коли журналісти спробували зателефонувати на батьківщину Блайт до місцевої газети, щоб дізнатися про дитинство і отроцтво їхньої знаменитої співвітчизниці, то ніхто не зміг нічого розповісти. У місцевій міській бібліотеці також не знали про те, що їх рідний Палмдейл тепер часто згадується на сторінках світових медіа. Більш того Блайт Ньюлон не знайшлася ні на одній з фотографій випускників місцевих шкіл, а це означає, що вона могла взагалі не закінчити школу. Одна бібліотекарка чула, що в Палмдейлі досі живе батько Блайт. Однак у місцевому телефонному довіднику його номера немає...
Отже, історія нічого не говорить, як провела перші 39 років життя Блайт Ньюлон. До моменту зустрічі з 27-річним Деном Брауном вона працювала в Лос-Анджелесі у громадській організації з гучною назвою «Національна академія авторів пісень». Членом цієї академії міг стати будь-хто, хто продав хоча б одну свою пісню. Ден Браун приїхав 1991 року в Лос-Анджелес із Нью-Гемпшира не з порожніми руками. Його CD з піснями для дітей, включаючи «Щасливих жаб», уже розійшлися накладом у кілька сотень примірників. Перед тим як почати свою голівудську кар’єру, він самостійно видав CD з символічною назвою «Перспективний».
Блайт одразу повірила в перспективність Брауна і взяла над ним шефство. Складала для нього прес-релізи, організовувала вечірки для реклами його пісень, діставала запрошення на престижні презентації. Браун відповів їй взаємністю. А коли їхні любовні стосунки стали надбанням громадськості, парочка залишила не тільки академію пісень, але і Голівуд. 1993 року Браун повернувся до Нью-Гемпшира разом із Блайт, і незабаром вони поїхали відпочивати на Таїті.
ПРИСВЯЧУЄТЬСЯ БЛАЙТ
Легенда говорить, що на пляжі Браун знайшов кишенькове видання роману Сидні Шелдона «Змова судного дня», від якого не міг відірватися, і сказав: «Я напишу щось таке ж або навіть краще!». У той час тираж книг Шелдона сягнув 300 мільйонів примірників, і письменник уже п’ять років жив разом зі своєю другою дружиною і соратницею Олександрою Костофф. Ден Браун і Блайт Ньюлон вирішили створити подібний союз, де Дену була відведена роль автора, а на Блайт покладалися обов’язки з пошуку та обробки інформації.
Вони написали кілька романів — «Цифрова фортеця», «Ангели і демони», «Точка відліку», які після приголомшливого успіху «Коду да Вінчі» стали розходитися набагато краще, ніж раніше. Але метод роботи розсекретився тільки навесні 2006 го, коли в Лондоні проходивпроцес з обвинувачення Брауна у плагіаті, яке висунули автори книги «Свята кров і Священний Грааль». З’ясувалося, що саме Блайт Браун, що стала дружиною Дена 1997 року, є автором ідей не тільки «Коду да Вінчі», але й інших романів. Вона ж проводить велику частину досліджень, причому результати її роботи Браун звичайно отримує електронною поштою, незважаючи на те, що подружжя живе разом. Ден встає о 4 годині ранку і лягає о 8—9 вечора. А Блайт, навпаки, сова, і для неї вечірні години — найбільш плідні.
Під час свого виступу в лондонському суді Браун сказав, що його взаємини з дружиною можуть здатися дуже обачливими, але для нього письменство — це дисципліна. Ден порівнює себе з музикантом, який годинами грає на своєму інструменті. «Якщо я не зустрічаю світанок за робочим столом, то відчуваю, що пропустив свій найпродуктивніший час».
Браун зізнається, що він «не дуже хороший у деталях» і що саме Блайт допомагає йому їх проробляти. Друзі Дена говорять: «В їх взаєминах вона грає роль матері, яка проштовхує свою дитину вперед. У нього талант, а у неї енергія — так вони і живуть». На титульному листі «Кода» Браун написав: «І знов присвячується Блайт... Ще в більшій мірі, ніж завжди».
Одна з американських газет констатувала, що «Браун зараз більше знаменитий, ніж да Вінчі», але Ден і Блайт надійно ховалися від сторонніх очей. Вони купили ділянку у віддаленому лісовому масиві Нью-Гемпшира, де побудували великий та оснащений новітньою захисною системою будинок. «Коли я з’являюся на публіці, починається цирк, — сказав одного разу Браун. — Поняття не маю, як справжні знаменитості справляються зі своєю славою... Я просто людина, яка написала книгу».
