На сцені молоді музиканти повинні всього в двох піснях сконцентрувати творчу енергетику і професійні навики. І вихлюпнути все це в «живому» виконанні в темінь глядацької зали.
Але щось не те відбулося в КПІ. Танцювальна музика динамічно уклалася в свої стандарти. Від «Я тебе люблю віртуально»... полтавського «Радіа-Р» до «Україна — це ми! Самогубців не ховають із нормальними людьми» (творче надбання переможців із Сум «Хаммерман знищує віруси»). Всередині — кислота, децибели, гупання, «курсанти трохи поверещали». Щодо музики популярної, то беззаперечно найпомітнішою стала київська студентка родом з Нововолинська Янка Козирь. Уміле використання елементів фольклору з народною манерою співу поєдналися з цікавим сценічним втіленням. До першого місця співачка додала спеціальну відзнаку від журі конкурсу модельєрів-дизайнерів. З популярною музикою на Україні загалом порядок — стильно, професійно і зі смаком. Грошей би киянам Есперанці та «Гольфстріму», нововолинському гурту «Подвійна гра» і будуть конкурентоспроможні проекти. Цього ж вечора і постало перше запитання. Яким чином потрапив до цієї частини конкурсу оригінальний колектив з Києва «Великолепный Жора и Фантастические мастера»? Хлопці якісно зіграли пост-панківську музику і заробили III місце в поп-музицi. Пояснити це більш- менш логічно можна наявністю в журі аж трьох депутатів різного рівня.
Спочатку це мало бути смішним. Через півгодини ті, у кого «є вуха», і журналісти і музиканти помітили певну тенденцію.
Щоб у ній розібратися, треба повернути дещо назад. І згадати. Згадати, що рок-музика на Україні має давнє і цікаве коріння. Коріння це старанно і з тріском корчували і рубали. Хто — через повне нерозуміння. Хто — якраз навпаки! Дякуючи чіткому розумінню. Розумінню того, що рок-музика — потужна і впливова сила. Впливова, перш за все, на серце і розум, а не на довжину волосся. Оскільки мова йшла про молодь, то доглядати доручили організації, яка ховалася за абревіатурою з п’яти літер і словосполученням «...союз молодежи». Стандартизовано серйозні вирази в біло-сіро-чорних кольорах в нових краватках і значках. Цікаво було спостерігати за цими «великовозрастными» дядями, наприклад, в журі легендарного київського фестивалю «Голосієво» в кінці вісімдесятих. В листопаді двотисячного дяді з’явилися знову. Ні — текстів не «літували» і нот не вимагали. Хоча про всяк випадок відбірково прослухали. Розштовхувати свободу творчості і вираження почуттів в музиці почала концепція. Її «причандали» давно знайомі — залита пивом сцена, напівсині конкурсні ноти з обов’язковим гулом глядацького обурення під час коронування, наліплені там-сям три букви «V.I.P.», бичачі погляди охорони і «фанєра», «фанєра», «фанєра» під титром «живий звук». Для остаточного комплекту не приїхали «почетные гости».
Зрозуміло, що молодих людей, граючих рок, важко вже чимось залякати — всі вони ходили одними вулицями. Зрозуміло, що і підігнути таких музикантів ще важче. А от «правильно» оцінити можна. І поставити на фонограмний п’єдестал потрібних можна. Терміново перетягнути з попси і спорудити для них перемогу. Спорудити, тримаючи в голові майбутні передвиборні тури, де будуть старанно відпрацьовуватись здобутки. В таких турах має бути все спрогнозовано. А «на живо» спрогнозоване рота не відкриєш. Музиканти рокові так не вміють. Можливо, правда, я чогось не помітив серед галасу виборчих часів. Після чесно виконаної роботи журі ховається за лаштунками. Глядачі відповідають тишею нерозуміння і дошкульним свистом на нервові намагання ведучого врятувати ситуацію: «...не відчувається, що то були переможці в рок-музиці!» Тиша стоїть на рок-конкурсі, на заключному концерті в КПІ, на гранд-шоу в київському Палаці спорту. Телебачення відріже і підаплодує з іншого місця. Правда, навряд чи цей вокально-інструментальний ансамбль зрозуміє, що в мегафончик на рок-концертах волають далеко не рок-музиканти. Саме ті, хто чесно і професійно грає. І грав та здобував оплески піднятими до гори руками — «Небесна копалина» (Київ), «Дивна суміш» (Чернігів), «Сбей пепл’s» (Херсон), «Замість пігулок» (Черкаси) та інші. Це перед ними з’явився «фанєрний» вказівник, який продемонстрував новітню концепцію «Перлин сезону». Їх новітні шляхи. Шляхи, які ведуть до телерадіоефірів, в тусовку з фуршетами і грошовими братками. Крокуючи цими шляхами, колишній рок-музикант може упевнено зустріти звання «заслуженого». Та шляхи ці посеред нудної музичної пустелі. Пустелі, що може поховати стрижень фестивалю. Той стрижень, який вабив молодих українських музикантів.
