У жителя Вінниці Юрія Васильовича вдома зберігається посуд, із якого свого часу міг їсти Адольф Гітлер. Сам колекціонер ним ніколи не користувався — гидує. Його батько воював, захищав Батьківщину. Тому колекція німецьких мисок та інших предметів, то лише данина історії.
Унікальній знахідці передувало наступне. Під час відступу з «Вервольфу» на Вінниччині німецькі війська підірвали бункери. Коли бої затихли, «у розвідку» пішли місцеві селяни. Збирали тільки те, що могло знадобитися у господарстві. Так посуд із свастикою, каністри, в яких ймовірно зберігали спирт, та інші предмети офіцерського побуту перейшли до селянських рук. А оскільки в селі було сутужно за будь-яких часів, то одна з власниць вищеназваних трофеїв, не задумуючись, продала їх першому покупцеві. Ним виявився вінничанин Юрій, який ніколи не мріяв стати колекціонером. Він приїхав порибалити у село Стрижавку, обабіч якого і був розташований знаменитий «Вервольф» Юрій Васильович розговорився з місцевою жителькою, яка пасла на березі корову. І вона погодилася продати йому все, що в неї збереглось, а саме — три тарелі і каністерку зі свастикою. І всього за шість радянських карбованців. Селянці плата видалась замалою. Юрій зняв з руки годинник. Це вже було багато. І на додаток до німецьких речей він отримав бутель самогону. Це було 14 років тому. Це придбання мало один суттєвий позитив — пробудився потяг до колекціонування, щоправда морського. У Юрія Васильовича нині є списана яхта, корабельний штурвал, ліхтар та інше мореплавне начиння. Знайшов колекціонер і яскраво-червону вітрильну тканину. Виявляється, така є. А все задля того, щоб прокатити по Бугу свою дружину, як у Гріна, під яскраво-червоними вітрилами...
До речі, Юрій Васильович категорично попросив не називати його прізвища. А опублікувати фото — дозволив... Побоюється крадіїв.
