Дуже ймовірно, що ми маємо химеру, яка виникла внаслідок
генетичних мутацій. Вони можуть спричинятися радіаційним забрудненням чи
викидами автомобільних моторів. Хітин (цільний полісахарид, який утворює
скелет у раків та комах) у комахоподібного рака має на клешнях і на крилах
неоднакову хімічну структуру. Це підтверджує гіпотезу про два неспоріднені
біологічні витоки у походженні цієї істоти. У шлунку Canc. Ins. Mirab.
знайдено напівперетравлені хробаки й листя кульбаби. Незвичним є спосіб,
у який комахоподібний рак поглинає їжу. Він шматує її гострими великими
клешнями, а далі передає на малі клешні (гнучкіші й позбавлені хітипових
«зубів»). З малих клешень їжа потрапляє у рот і стравохід.
Дослідження показали, що знайдений екземпляр є самицею.
Повного уявлення про розмноження цієї тварини ми не маємо. Ймовірно, що
її дорослі форми ведуть наземний спосіб життя й відкладають яєчка у воду.
Це характерно для багатьох комах, але не зустрічається у ракоподібних.
Лишається загадковою й та обставина, що поблизу ботанічного
саду нема водоймищ. Найближчими до нього є р. Дніпро й озера на Оболоні
та Березняках. Для такого «важкого» літуна, яким є комахоподібний рак,
це дуже великі відстані. За розрахунками, які провів Інститут аеродинаміки,
на шляху від Дніпра до ботсаду рак принаймні тричі мусив би приземлятися
для перепочинку. Таким чином, чим ближче вода, тим iмовірнішою є нова зустріч
із цією дивовижною твариною. Ми сподіваємося, що в новому весняно-літньому
сезоні зможемо відловити хоча б кілька нових екземплярів. Дуже просимо
киян і усіх, хто має якісь відомості про ареал розселення Cancer insectiformis
mirabilis, зателефонувати нам (431-05-24, код Києва 044). Додам, що нашою
знахідкою зацікавилися вчені багатьох країн. Зокрема, колеги із Ніагарського
університету планують створити повну генетичну карту комахоподібного рака.
