Високий статний чоловік, який, за словами друзів, зовні нагадує Портоса, стоїть, зворушений теплими словами від близьких по духу людей — таким на відкритті виставки постав Володимир Кабаченко. Художник привіз свої полотна київським поціновувачам живопису з Південної Пальміри.
На виставці представлено близько двох десятків картин різних періодів — від початку 1990-х до сьогодення — полотно «Осінні соняхи. Коліщата часу». Одну з картин — із зображенням Тараса Шевченка та цитуванням «І мертвим, і живим...» — В. Кабаченко вирішив подарувати музеєві.
Полотна художника позбавленими характерної постмодерної іронії. Володимир Кабаченко є продовжувачем традицій українського бароко, модерну та авангарду. Твори одеського художника мають в основі міфопоетичне світосприйняття, через яке автор намагається добратися до основ світобудови. Ключовими архетипами, які В. Кабаченко виводить на полотна, є архетип матері, селянина і воїна. На картинах можна прослідкувати поєднання християнських мотивів та язичницьких, що яскраво втілюється, наприклад, у полотнах «Змієборець» та «Буря».
Сам художник зазначає, що полотна його побудовані на контрасті, який є найкращим засобом для розуміння світу. Важливим елементом контрасту на полотнах Володимира Кабаченка є світло, яке втілюється в кожній картині в тій чи іншій модифікації: сонце або місяць, свічка, вікно, що яснять у темряві. Часто промені світла красномовно відтворюють форму хреста.
Мистецтвознавець Олександр Федорук підкреслює особливе символічне наповнення та поетичність полотен Володимира Кабаченка, які спонукають не просто до споглядання, а й до вдумливого прочитання символів, закладених художником.
Одним із гостей на відкритті виставки був відомий поет Дмитро Павличко, який наголосив на особливому українському духу полотен В. Кабаченка.
Експозицію «Володимир Кабаченко. Живопис» можна побачити до 14 серпня.
