Потрібно віддати належне гостям фестивалю — навіть розповідаючи про те, що відбувається в них на батьківщині, вони залишалися незворушними. Нинішня ситуація в Тібеті до болю нагадує недавні реалії нашої історії: масові репресії проти корінного населення, знищення тисяч храмів і монастирів, відсутність шкіл із тібетською мовою навчання, заборона на найменші вияви аутентичної культури, перетворення священної столиці, Лхаси, в кубло грального бізнесу і наркоторгівлі. Фактично, всі нинішні ламаїстські общини діють у вигнанні, на території Індії. Там же і знаходиться монастир Гьюдмед. Величезні зарубіжні гастролі — єдиний спосіб оповісти навколишньому світу правду про те, що відбувається в Тібеті. Відраду ж серед бід земного життя нгагрампами (так називають цих ченців, які найбільш просунулися в буддійській філософії) знаходять у неухильному дотриманні ритуалів, найкрасивіший з яких — власне спорудження Мандали Будди Безмежної Мудрості. Кількаденне видовище дійсно вражає як своєю вишуканістю, так і майстерністю учасників. Лінія за лінією, озброївшись спеціальними розтрубами і безмежним терпінням, четверо ченців насипають різнокольоровим кришеним мармуром малюнок неймовірної складності. Мандала — надзвичайно ємний символ, це і двомірне відображення палацу Будди, і, якоюсь мірою, модель Всесвіту. Фактично, її споруда, а потім руйнування, за канонами буддизму, сприяють встановленню гармонії та благоденства як у тому місті, де проходить церемонія, так і на планеті загалом.
Серед інших, один з найголовніших постулатів буддистського служіння — це співчуття. Можливо, для гостей з Індії те, що вони показують — відпрацьований до автоматизму звичай. Але все ж їх співчуття вище за звичайне місіонерство, оскільки це співчуття художників дороге в будь-який час, в будь-якій країні, незалежно від мирської суєти.
