Півсотні стрічок представляли відомі актори й режисери в усіх кінотеатрах міста і навіть на... пляжах (з ранку до пізньої ночі працювали члени журі XIII Бердянського міжнародного кінофестивалю, котрий раніше називався «Бригантиною»). Через шторми, змінивши засновників, форум усе ж таки добрався до чортової дюжини, щоправда, втративши в імені своєму назву плавзасобу. Але приз «Золота бригантина», хоч і зазнав видозмін у дизайні, продовжує приваблювати кінематографістів України, Росії, Білорусі, Італії, Туреччини, Болгарії, Сербії та Гонконгу.
У світі кіно, як і на кораблях, люди забобонні, хоч вони запевняють, що цифра «13» їх анітрохи не лякає. Втім, організатори вирішили перестрахуватися й почати фестивальний хід із древньої землі козацької — острова Хортиця в Запоріжжі (чи то намагаючись обдурити нечисту силу, чи то заручитися підтримкою й підживитися від знаменитого історичного місця, де росте дуб, якому понад 700 років, а за деяким даними — то й узагалі близько тисячі).
«Цей дуб дуже схожий на наш вітчизняний кінематограф», — вважає акторка Раїса Недашківська — легендарна кіно-Мавка (у солом’яному капелюшку з букетиком квітів, із шарфом кольору соковитої трави, накинутим на плечі, вона дуже мальовничо вписалася в хортицьку зелень, над якою височіло величезне, майже висохле дерево). Тільки одна-єдина гілочка на ньому все ще зеленіла. Акторка подивилася на неї й мовила: «Потрібно рятувати!», маючи на увазі і дуб, і кінематограф...
Вклонившись землі козацькій, випивши водиці, артисти подивилися спортивні виступи місцевих наїзників і самі дали концерт у Запорізькому обласному музично-драматичному театрі ім. Магара, а потім уночі вирушили до Бердянська.
Стомлені москвичі, з почервонілими від смогу очима, 12 годин просиділи в аеропорту, де мало не щогодини відкладали виліт через смог в їхній столиці від горіння торфовищ. Дехто з них втратив будь-яку надію на зліт і до фестивалю так і не доїхав. Але понад три десятки народних і заслужених артистів різних країн усе ж таки дісталися до Бердянська.
Цього разу червона доріжка була набагато довшою за торішню і пролягала від центральної алеї міста до Приморської площі, де на березі Азовського моря змонтували сцену.
Доріжкою продефілювали: російська акторка й поетеса, а ще легендарна «кавказька полонянка» — «комсомолка, спортсменка і красуня» Наталія Вар лей, член журі фестивалю; український актор-козак Михайло Голубович, який його очолював; турецький режисер Айдін Сайман, який отримав торік Гран-прі, а нині презентував кілька картин; російський композитор та актор Іван Бурляєв; український письменник Андрій Курков, легендарна Зінаїда Кириєнко; а ще глядачі привітали Кота Бегемота із серіалу «Майстер і Маргарита» Олександра Баширова, «циганського барона» з «Кармеліти» — Миколу Лєкарева. Пітерська «Убойная сила» була представлена двома артистами зі славної трійці — Олександром Тютрюмовим і Сергієм Кошоніним. А «талісман» фестивалю — Євген Леонов-Гладишев, запізнився на червону доріжку через весілля доньки.
Андрона Кончаловського, Костянтина Ріттель-Кобилянського, Костянтина Меладзе, Євгена Гришковця, Ірину Білик, заявлених кілька місяців тому, Бердянськ не побачив. Як пояснив президент кінофестивалю Володимир Горянський, на чиї плечі лягла ця нелегка «чортова дюжина» і який замість підготовки до зйомок у Чорногорії займався підготовкою фестивалю, в місті не знайшлося готелів потрібного рівня, які змогли б гідно прийняти таких іменитих гостей.
І ще один задум організаторів поки що не вдався. На фестивалі мали розіграти серед глядачів ретро-автомобіль із «Кавказької полонянки». Це була головна інтрига фестивалю, і саме заради неї в ньому погодилася брати участь Наталія Варлей. Авто, яке розшукали організатори, було в жалюгідному стані й потребувало ремонту. І в останній момент власник раритету раптом пошкодував розставатися з авто й підвищив ціну, яку фестиваль не подужав.
— Із 14 конкурсних фільмів дев’ять були найвищого рівня, — сказав голова журі Михайло ГОЛУБОВИЧ. — Вважаю XIII фестиваль щасливим, бо він зміг підняти планку на гідну висоту й перейти на новий рівень.
Новинкою цього року став Фестиваль дитячого кіно. Його відкриття відбулося на території центру «Червона гвоздика». На нього приїхала улюблениця дитячої публіки (за фільм «Повернення Мухтара») Оксана Сташенко, яка стала президентом фесту. А його генеральний продюсер, режисер, актор і каскадер Валентин Мисливий привіз на показ два фільми — «Котовасія» (аналог «Єралашу») і «Хом’яки і К». Крім того, діти дивилися гонконгський «Астробой», англійську «Планету 51», український фільм-фентезі «Магічна книга» і знаменитий «Острів скарбів» Давида Черкаського.
Хоч нині в Україні кіно майже не знімають, про це зі смутком говорили кінематографісти на круглих столах, порадувало, що приз «За кращу режисерську роботу» одержав український режисер Анатолій Матешко. Його фільм «Двоє» про Другу світову війну. За сюжетом партизани повинні перехопити німецький шифрувальний апарат разом з офіцером-шифрувальником. Після бою живими залишаються тільки офіцер Герберт (Маркус Бьокер) і молодий партизан Олексій Бур’ян (Андрій Мерзликін). Їм належить вдвох пройти десятки кілометрів через дикий ліс і вижити...
Німецький артист Маркус Бьокер отримав приз «За кращу чоловічу роль». Як розповів Анатолій Матешко, Маркус спочатку з побоюванням їхав на зйомки в Україну, а після їх закінчення вже не хотів розставатися зі знімальною групою.
«Золота Бригантина» за «Кращу жіночу роль» присуджена сербській акторці Наді Шаргін (фільм «Хтось ще в очікуванні»). Цю саму стрічку нагородили «За кращий сценарій». Журі відзначило угорський фільм «Рожевий сир» Ласло Перізі — приз «За кращу музику», а кращим оператором визнано Павла Зубрицького (за білоруський фільм «Вовки» Олександра Кобишева). Ця ж стрічка стала кращою в категорії «ігрове кіно». До речі, Кобишев сам родом із Горлівки, закінчив акторський факультет Київського театрального інституту ім. Карпенка-Карого, а сьогодні знімає кіно в Мінську.
Оксана Байрак та її фільм «Кардіограма любові» бригантини не отримали. Але за кращу мелодраму їй вручили картину з морським пейзажем і відзначили дипломами гру артистів Олени Кондулайнен і Бориса Невзорова.
