Чому я завжди думала, що в нареченої обов’язково має бути волосина до волосини, а всілякі новації з зачісками — для інших урочистостей? Що це, мовляв, вплине на її небесно-чистий вигляд… Виявляється, все це — консервативні нісенітниці. А час справді разом із нашим характером змінює зачіски, допускаючи різні нетрадиційні підходи та технології. Що й продемонстрували на третьому відкритому фестивалі перукарського мистецтва «Світ краси. Львів-2004».
На конкурс приїхали перукарі з Вінниці, Одеси, Ужгорода, Івано-Франківська, Луцька, Тернополя. Усього близько 150 майстрів, які отримували право взяти участь у Всеукраїнському конкурсі перукарського мистецтва, який зараз відбувається в Києві. Проте, як наголошували організатори львівського фестивалю (Спілка перукарів Львівщини і Спілка перукарів України), основне завдання подібних заходів: стимулювати молодих майстрів до зростання. Коли навіть дуже сильний професіонал замикається і нехай навіть на деякий час перестає вчитися, це позначається на вправності його руки. Сьогодні хто хоче, щоб до нього черга стояла (а це означає, що й заробітки будуть високі) повинен їздити, придивлятися, вчитися, продукувати ідеї самому та запозичувати їх в інших. Що не кажіть, а якщо заходиш до салону, де на стінах висять дипломи та сертифікати, відчуваєш велику довіру до майстра.
Хоч особисто мені якось однаково, чи є в перукаря, здатного зробити із нечупари принцесу, диплом про вищу спеціальну освіту. Тому, признаюся чесно, приєдналася до перукарської акції протесту, поставила свій дилетантсько-споживчий підпис під відкритим листом до всіх мислимих владних структур — від Адміністрації Президента України, Кабінету Міністрів і Верховної Ради до впливових ділових газет. А під першим номером у цьому довгому списку стояв підпис президента Всеукраїнської громадської організації «Спілка перукарів України», голови київської організації роботодавців у сфері послуг «Усім світом» Олексія Антонюка, причому від імені 22 хрегіональних відділень «Спілки перукарів». А не погоджувалися професіонали з «Державною програмою інноваційних напрямів індустрії моди до 2010 року», зокрема, зі слів Олексія Антонюка, зробити обов’язковою для керівників підприємств і фахівців, зайнятих у сфері перукарського мистецтва та декоративної косметики, наявність відповідної вищої професійної освіти. Причому базовим вищим навчальним закладом із підготовки, перепідготовки, підвищення кваліфікації фахівців сфери перукарського мистецтва та декоративної косметики визнано Київський національний університет культури і мистецтв, наголосив О. Антонюк («День» про цю ситуацію вже розповідав).
На відкритті конкурсу перукарського мистецтва представники облдержадміністрації, мерії Львова говорили з неприхованою іронією про подібний документ, мовляв, працюйте спокійно, швидше за все, подібні вимоги не стануть обов’язковими… Але хто з цілковитою впевненістю може сьогодні сказати, що вслід за програмою не піде указ і завтра-післязавтра до перукарні не зайде скромний податковий інспектор зі співтоваришем — представником управління захисту прав споживача — та не опечатає дверей: немає диплома — немає прийому відвідувачів.
Тому перукарі вирішили не ризикувати і підійшли до питання з усією відповідальністю. Збір підписів відбувається по всій Україні, надсилають листи, стукають у різні двері, а до дня завершення тримісячного терміну розробки відповідного механізму втілення програми в життя вирішено, що день або навіть два перукарні, які входять до Спілки перукарів України, не працюватимуть. Таким чином вони висловлять своє ставлення до програми.
Що стосується львів’ян, то вони мають особливе ставлення до документа. Колись саме у Львові працювали міжреспубліканські курси перукарів, що готували професіоналів найвищого рівня для всього колишнього Союзу. На жаль, сьогодні дуже багато з тих, хто ці курси закінчив, з успіхом стриже і голить у всій Європі, в Америці й Ізраїлі. Але матеріальна база навчального закладу збережена, фахівці, на щастя, всі не розлетілися, і, звичайно, тут також можна підвищувати кваліфікацію людям, які цього прагнуть. Ринок, конкуренція самі примусять це робити, поволі примушуючи не стояти на місці.
Один із кращих перукарів Львова, член збірної команди України Ірина Стегура на останньому чемпіонаті світу в Лас-Вегасі була чотирнадцятою в номінації «Авторська жіноча зачіска з короткого волосся». Змагалися 754 конкурсанти з усього світу. І, природно, це високий показник. До речі, українська команда отримала звання найкращої континентальної команди. Узагалі існує думка, що фахівці з країн колишнього Союзу сьогодні належать до лідерів світової моди в макіяжі та перукарському мистецтві.
— Наші українські перукарі — люди дуже високого професіонального рівня, — сказала Ірина, — Але нам, звичайно, не вистачає досвіду участі в усіляких конкурсах і фестивалях, бо подібна участь — це не тільки серйозне випробування майстерності, а й досить дороге задоволення. Особисто я витратила на поїздку до Лас-Вегаса сім тисяч доларів, що далеко не всім по кишені. Чи поїду я на наступний чемпіонат — ще питання. Хоча цього разу чемпіонат відбудеться в Мілані, і поїздка буде не такою дорогою, але ж так само потрібні кошти й активи, які, на жаль, до таланту й майстерності не мають жодного стосунку.
Чи потрібне особисто мені навчання в «інституті Поплавського»? Звісно, ні. Як і багатьом моїм знайомим із досвідом. Таке примушування викличе лише нову хвилю еміграції, як це вже було кілька років тому. Хороші перукарі скрізь потрібні. Їх немає серед олігархів, величезні заробітки нам недосяжні, але на шматок хліба з маслом ми заробимо в будь-якому куточку землі.
