Напевно, в кожного є свої нехитрі новорічні ритуали. Наприклад, загадати бажання, написати його на папері, папірець спалити, попіл кинути в келих із шампанським і під удари годинника урочисто випити напій до дна. І вірили ж, що бажання це здійсниться. А скільки разів хотілося хоч на хвилину переконати себе в тому, що подарунок під ялинкою — не від чоловіка (дружини, тещі тощо), а принесений Дідом Морозом. Загалом, хоч якими б прагматичними ми були, хоч як би реалістично ставилися до життя та до себе, але так іноді хочеться вірити, що дива бувають.
«День» попросив експертів подумати про те, який подарунок під ялинкою захотіли б знайти вони. І загадати бажання.
Сергій КРИМСЬКИЙ , філософ:
— Кілька років тому українські астрономи відкрили нову малу планету (астероїд) і назвали її іменем Григорія Сковороди. Я хотів би під Новий рік отримати послання з високих орбіт сковородинської планети з побажанням нових часів — Мудрості та Душевної тиші...
... Коли в Будди спитали, в чому істина та правда життя, він, як молитву, підніс над собою букет квітів. Подейкують, що лише одна людина його зрозуміла. Тим більше знаменне те, що в наш час мільйони людей на майданах України самі зрозуміли цю істину. І тому я хотів би підняти келих за нашу загальну квіткову молитву про процвітання країни.
Роман НИКИФОРУК , головний лікар Київської міської клінічної психоневрологічної лікарні №1:
— Хотів би знайти під ялинкою нову красиву краватку. А якщо серйозно, то рідним і близьким поклав би «під ялинку» доброго здоров’я. А нашій країні — процвітання. Мені хотілося б, щоб Україна нарешті наблизилася до європейських стандартів, до європейського благополуччя, європейського порядку. І як продовження: напевно, головне багатство людства — наявність розуму, вміння мислити. А порушення в розумових процесах — одна з головних бід. Тому хотів би побажати міцного психічного здоров’я кожному українцю окремо, країні загалом. А також успішного завершення помаранчевої еволюції — без революції.
Ігор ГОЛУБАХА , глава туристичної фірми «Гамалія»:
— Образно кажучи, під ялинкою хотілося би нарешті побачити легітимного президента. Що стосується другого вашого запитання... Я чекаю від наступного року — і від усієї душі бажаю цього Україні — «бурі» в туристичній сфері. Тобто активного економічного зростання, притоку іноземних гостей. Очевидно, що «помаранчеві події» посприяли тому, щоб світ дізнався про Україну — найвідоміші світові ЗМІ присвячували нашій країні перші сторінки. Так, на самому початку «революції» українські турфірми фіксували різкий спад продажу. Навіть у сфері внутрішнього туризму на час настало затишшя, українці почали відмовлятися від придбаних путівок. Люди боялися, вичікували. Проте результат подій на Майдані показав: в Україні є та буде збережена стабільність. Підтвердили, що ми — держава, відвідувати яку не є небезпечно. Тепер наше завдання: скористатися цим на благо нашої ж країни: не таємниця, що в бюджетах багатьох країн туристична складова є однією з основних.
Євген ГОЛОВАХА , доктор філософських наук, головний науковий співробітник інституту соціології:
— З огляду на те, що цей рік у долі України не можна назвати звичайним, і те, що політичні події в будь-якому випадку за часом поєднаються зі святом, я, як, напевно, і багато інших, шукав би подарунки одразу під двома ялинками. Під першою, приватною, — з меншим завзяттям. Не дуже люблю подарунки, оскільки для багатьох їх вибір — процес обтяжливий і нерідко здійснюється за формулою: подарувати те, що одержувачу подарунка найменше треба. Під, так би мовити, загальнонародною ялинкою хотілося б знайти стабільність, упевненість у тому, що в майбутньому все буде лише краще. І, — головне, — знати, що під цією ялинкою ніхто не розпалюватиме вогню.
Також хотілося б побажати такого: щоб більшість, яка перемогла, ніколи не почувалася потерпілою від власної перемоги.
Людмила ІВАНОВА , учитель із 35-літнім стажем, Донецьк:
— Із самого дитинства я бережу нашу сімейну традицію: на кожен Новий рік під бій курантів о 12-й годині я загадую 12 бажань, які мовби вкладаю у свою програму-мінімум на наступні 365 днів. Новий рік — це найулюбленіше свято, і я не просто щиро вірю, що все, загадане в цю чарівну ніч, обов’язково здійсниться, я знаю: як у цей день вирішиш, так воно й буде.
І ось у прийдешньому 2005 році під бій курантів, крім щастя та здоров’я для моїх рідних людей, я побажаю таке:
По-перше, я хочу побажати всім нам терпимості та витримки. Не терпіння, а саме терпимості, адже нам треба навчитися розуміти та приймати одне одного. Ми всі різні, але нас об’єднує одне: всі ми Люди, і нам треба, необхідно підтримувати одне одного. По-друге, я від усієї душі хочу, щоб у нашій країні кожен знайшов своє покликання, і щоб будь-якою справою в нашій країні займалися лише професіонали. Це означає, що всі вкладатимуть у свою роботу душу, і всі ми житимемо гідно. А як людина, яка своє серце віддала навчанню дітей, особисто собі та тисячам своїх колег я бажаю 11 січня увійти до класу та побачити живий вогник цікавості в дитячих очах, почути від них запитання до нас, учителів, а не нескінченно ставити його самим, часто не отримуючи відповіді. На жаль, наші діти більше не ставлять нам запитань, адже це справді болісно для вчителя. І в новому році я бажаю нашій молоді знайти себе, досягнути висот, достойних людини, і жити з розплющеними очима, а не через інерцію, жити з цікавістю та жити гідно. Якщо ці мої бажання здійсняться, я буду щиро щаслива, адже це означає, що в нашій країні все завжди буде добре.
Лесь ПОДЕРВ’ЯНСЬКИЙ , письменник і художник:
— Собі я б побажав небагато: пляшку горілки. Не якої-небудь, а хорошої. Річ у тому, що я з дитинства не люблю це свято, тому й бажання такі невибагливі: ніколи під ялинкою подарунків не чекав і не чекаю. І все ж... напевно, поклав би країні під ялинку благополуччя — хоч як би хотілося про це не думати, проте мені здається, що деякі політичні прикрощі у нас ще попереду. Що ще?... Якби я зараз вимовив тост, то спізнився б із ним на місяць. Усе, що я хотів би побажати Україні, вона здійснила сама. Що не може не радувати. Як не може не радувати й інше: від того, що було здійснено, країна вже нікуди не подінеться.
Алла БЕРЛОВСЬКА , бухгалтер, Харків:
— Щоразу в перший день Нового року я хочу побачити під новорічною ялинкою своїх дорослих дітей, які весело, як у дитинстві, розбирають подарунки. І хоча дві мої доньки вже заміжні, а син навчається в інституті, для мене вони завжди залишаються моїми маленькими дітьми. І в ці хвилини я щаслива, бо мене оточує моя велика дружна сім’я. Звичайно, як і будь-яка нормальна людина, я люблю отримувати подарунки, які кожен член сім’ї натужно вигадує за день-два до свята. Але найбільше мені хочеться, щоб мої діти, чоловік, батьки були здорові та щасливі. Бажання можуть бути реальними і майже неможливими у виконанні. Серед цілком реальних: достаток в домі, повний холодильник, великі та маленькі життєві радощі. Інші бажання глобальніші і, на жаль, майже від мене незалежні: мир в Україні та в інших країнах на додачу, як бухгалтеру та людині, яка завідує великим магазином, хочеться економічної стабільності. І, нарешті, дуже хочеться, щоб Україна отримала законного та прийнятого всім народом президента.
Михайло НЕМОВ , голова Хмельницької міської спілки підприємців і промисловців:
— Я вже вийшов з того віку, коли чекають на якесь диво-дивнеє під ялинкою і згадують найфантастичніші бажання. Хоча, як і всі дорослі, — родом з дитинства. То й не загубив на дорогах життя віри в те, що щось трохи надприродне іноді відбувається. Гадаю, близькі для мене люди, як і я сам, не виявляться оригінальними, добираючи колір новорічного подарунка. Так, це буде колір дозрілого апельсина, з яким напевне увійдемо у 2005 й. Новий рік принесе рясніплоди того, що невтомно сіяло суспільство в році, що минає. Тому моє найпотаємніше бажання полягає в тому, щоб не сталося розчарування в тих (і я — серед них), хто, зачарувавшись, брав активну участь у процесах, що добігають або й добігли до логічного завершення. І щоб оті, хто результатами цих процесів розчарувався, невдовзі мали всі підстави для висновку, що глибоко помилялися. Біля новорічної ялинки загадаю бажання про те, аби, як кажуть у народі, у нас і у вас усе було гаразд, аби ми і ви здорові були. Хочеться тихого людського щастя.
Олександр ВІЛЬЧИНСЬКИЙ , письменник (м. Тернопіль):
— Чекаю, як і мільйони українців, нового президента країни, обраного на демократичних і чесних виборах без фальсифікацій і махінацій. Сподіваюся, що під новорічною ялинкою, тією, що встановлена на майдані Незалежності у Києві, він таки з’явиться після 26 грудня.
Президентські вибори — це зараз найголовніше, й від того для всіх нас дуже багато залежить. З цим пов’язане й бажання, аби те, що проявилося під час помаранчевої революції в Україні, та спокійна, миролюбна, але нездоланно могутня сила духу, якою українці здивували не лише найближчих сусідів та решту світу, а й, здається, самих себе, знайшла продовження у політиці нового президента та уряду. Відтак є шанс, що ми нарешті матимемо гідну країну й будемо з цивілізованим світом, з Європою не на словах, а на ділі.
Хочу побажати всім оптимізму та віри у краще майбутнє, а ще удачі! І собі також. Якщо пощастить, у новому році закінчу новий роман... А ще бажаю, щоб усі були здорові та як затятий рибалка мрію, аби риба наступного року клювала хоч трохи ліпше, ніж цьогоріч!..
