Своєрідним проміжним фінішем в експансії стилю easy listening на пострадянській території став альбом «Легка зима» (в Україні випущено лейблом Partija Records), презентація якого відбулася днями в київському «Кібер-кафе». Дійсно, цей життєрадісний диск із підзаголовком «Щаслива музика для щасливих людей» зібрав під однією обкладинкою дуже і дуже різних людей та музикантів. До традиційних грандів, таких, як «Весна на вулиці Карла Юхана», «Ніж для фрау Мюллер» або «NetSlov» додалися досить далекі від подібних віянь Олег Скрипка з нашого рідного «ВВ» та Євген Федоров із рок-команди «Текіладжаззз». У наявності — загальна захопленість і навіть певна академізація. Про цю легковажну музику міркує маститий Артемій Троїцький, до нього відносять корифеїв радянської естради — Ансамбль електромузичних інструментів В’ячеслава Мещеріна. Так чи інакше, а easy listening (він же — лаунж, легка музика, «музика холостяцького барлога» або, за визначенням Троїцького, «музика легкої поведінки») вже не сприймається як якесь побічне породження нічних дискотек, — скоріше, як самодостатній і витончений спосіб створення звукового комфорту. Це, однак, забезпечується не самою прогресивністю стилю, а рівнем та майстерністю музикантів.
Саме внаслідок різнорідності учасників проекту про «лаунж» можна скласти максимально повне уявлення. Примхлива, але дійсно легкозвучна суміш джазу, боса-нови та цирку шапіто може примусити розслабитися і хакера, що загруз в Інтернеті, і студента, який завчився, і держчиновника, котрий збирається у відставку. Єдине, що у всьому цьому бентежить, — назва: «Легка зима» за тиждень до кінця зими звучить якось дивно. Проте, звичайно, ця музика може скрасити не один сніговий день, але ще краще вона підійде для озвучення перших весняних струмочків.
Отож і вийшов дуже милий, легковажний реквієм по першій зимі нового тисячоліття, що, взагалі-то, і потрібно було.
