Леся Українка і Сміла? Невже їх щось поєднує? Хіба вона колись бувала в цьому місті на Черкащині? Чого я не знаю? Такі запитання постали, щойно побачила в соцмережі інформацію про представлення книги з відповідною назвою. А коли звернулася до авторки збірки, своєї однофамілиці Юлії Харченко за поясненням, дізналася не тільки про тих смілян, котрі знали видатну письменницю і спілкувалися з нею, а ще й те, що прикладом у роботі для пані Юлії вже багато років є саме «День».
Ось що розповіла почесний краєзнавець України, голова Смілянської міськрайонної організації Національної спілки журналістів України, авторка проєкту Смілянської телерадіомовної студії «Тясмин» до 150-річчя Л. Українки «Лесині дні на «Тясмині», журналістка комунального підприємства «Медіа-центр» та газети «Сміла» Юлія ХАРЧЕНКО:
«Я – КОЛЕКЦІОНЕР УСІЄЇ ВАШОЇ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ПРОДУКЦІЇ»
– Я передплачую газету «День» дуже-дуже давно, ви вже якось навіть про мене писали (див. статтю «День» надихає мене на власні проекти» у № 194 від 25 жовтня 2013 року) Ваші ідеї, формат вашого видання мені дуже близькі, і це дуже важливі для мене речі. Всі видання, які пропонує газета «День», у мене є, я постійно відвідую ваші фотовиставки, маю клубні хустки... Я ваш поціновувач і колекціонер усієї вашої інтелектуальної продукції, сприймаю її як інтелектуальні подарунки для себе.
Тривалий час (30 років) працюю на телерадіомовній студії «Тясмин», в газеті «Сміла». Цьому друкованому виданню вже майже 25 років, тож накопичилося багато хороших матеріалів. Запропонувала нашому колективу створити, за прикладом газети «День», «Бібліотеку газети «Сміла»: «Газета «День» робить свою, чому ми не можемо започаткувати таку ж на регіональному рівні?» Колеги підтримали, ми почали видавати книги, переважно краєзнавчі, за майже 10 років вже маємо солідну добірку – від невеликих збірочок до 500-сторінкового видання. Серед них книжка «Сміливі зі Сміли» – про Героїв Майдану, воїнів АТО і волонтерів. За неї ми отримали 2017 року обласну краєзнавчу премію імені М. Максимовича. Є книга «Пам'ять смутку і радості: сміляни у Другій світовій війні», презентаційний іміджевий альбом… Збірка «Леся Українка і Сміла» – уже 17-е видання з цієї бібліотеки.
Тож дякую газеті «День» за її унікальність, ідеї, глибоку змістовність, українську журналістику найвищого ґатунку.
«ШУКАЮ СМІЛУ ВСЮДИ І У ВСЬОМУ»
– «Леся Українка і Сміла» – моя перша авторська збірка. Це мій дебют також у верстці і дизайні.
Я дуже люблю Смілу, місто, де народилася, живу і яке вважаю найкращим. Люблю настільки сильно, що шукаю всюди й у всьому. Знаходжу! У всьому талановитому, видатному і визначному! Знайшла вулицю Сміла у Львові, смілянку Варвару Крилову у коханні кінорежисера Олександра Довженка, і не тільки це… Ось зараз нове відкриття. У життєписі Лесі Українки є сміляни! Це відомі особистості, які народилися у Смілі. Їхні імена знають не всі, але вони на виду – у назвах вулиць, закладів культури та освіти міста Сміла, пресі, інтернет-мережі, книгах. Мене, як журналіста, щиро втішає, що всі вони мають стосунок до моєї професії.
Зараз триває Рік Лесі Українки – виповнилося 150 років від дня її народження, і я подумала: а чому б і не взятися за цю тему? Моя покійна мама дуже любила Лесю Українку, і я її люблю більше, ніж інших письменників. Тож почала з дат, подивилася, хто в цей період народився із наших видатних смілян, які там були події, стала їх зіставляти й аналізувати. Збірка стала результатом такої пошуково-дослідницької роботи. Зазначу, що внаслідок аналізу зібраних фактів дозволила собі зробити певні власні припущення.
Видання «Леся Українка і Сміла» – про знайомства і зустрічі моїх земляків із Лесею Українкою, листування, спілкування тощо. Зібрані матеріали дають відповідь на запитання: яким чином Леся Українка пов'язана зі Смілою та смілянами? Хто зі Сміли писав Лесі Українці листи, а хто читав їй свої вірші? Хто із смілян знав Лесю Українку особисто і зустрічався з нею? Хто родом зі Сміли на головній сцені у Київській опері виконав партії Польової Русалки та Мавки з «Лісової пісні»? Хто із моїх земляків клопотав про увічнення пам'яті Лесі Українки в Криму? Як Леся та мої відомі земляки, які знали її, святкували Великдень?..
«ФЕДІР МАТУШЕВСЬКИЙ СПІЛКУВАВСЯ З НЕЮ»
– Леся Українка ніколи не була у Смілі, але її особисто знали сміляни або увічнили її пам’ять.
Ось приклад Федора Матушевського – громадського та політичного діяча, журналіста, публіциста, посла УНР в Греції, першого головного редактора нової української газети «Громадська думка», котрий народився у Смілі. Цей унікальний чоловік знав не тільки Лесю Українку, а і її брата Михайла, сестру Ольгу та їхню маму Олену Пчілку.
Перша інформація, на яку я натрапила, – 9 квітня 1900 року він написав зі Сміли лист Лесі Українці. Про це зазначено у спогадах Ольги Косач-Кривинюк. Тож почала «розкручувати» цей факт. Виявляється, Федір Матушевський 1900 року вступив до Дерптського університету в Естонії, там у той час викладав Михайло Косач. Федір у цьому університеті організував нелегальну українську студентську громаду. Разом з громадою організував вечір, присвячений Тарасу Шевченку, і на ньому виступала Леся Українка. Це було наприкінці лютого, а 9 квітня 1900 року він, як співзасновник видавництва «Вік», пише Лесі Українці лист уже зі Сміли щодо друкування їх з Оленою Пчілкою біографій у альманасі поезій «Вік».
Ще така цікава історія: він їздив у Петербург, де діяла українська студентська громада. До неї входила сестра Лесі Українки – Ольга Косач, а також Віра Попова, яка стала дружиною Федора Матушевського. Віра і Ольга потоваришували, і коли Матушевські жили у Боярці під Києвом, до них приїздили і Ольга Косач, і Олена Пчілка.
Ще двічі Федір Матушевський зустрічався з Лесею Українкою у червні 1903 року. Одна із зустрічей відбулася 20 червня, це був 34-ий день народження Федора Павловича. Деталей зустрічей не знайшла жодних, на жаль.
«ОЛЕНА ЖУРЛИВА ЧИТАЛА ЇЙ СВОЇ ВІРШІ»
– Поетеса та співачка родом зі Сміли Олена Журлива у юному віці зустрічалася з Лесею Українкою і читала їй свої вірші. Про це є спогади її сестри Катерини Вишницької і писалося в різних джерелах, зокрема, у збірці «Сміла – місто рідне моє».
Олена Пашинківська (у дівоцтві) тричі бачилася з Лесею Українкою. Уперше в 14 років, вона приїхала в Київ, знайшла помешкання письменниці, там її зустріла Олена Пчілка, запросила пройти до поетеси. Олена прочитала свої вірші. Лесі Українка сказала: «Пишіть і приходьте ще, панно Олено..». Коли вони зустрілися вдруге, Леся зустріла юну поетесу привітно і порадила не зраджувати своєму покликанню: «Людина мусить мати в житті мету, треба до тої мети йти і багато-багато працювати».
Втретє Олена Журлива зустрічала вже труну з тілом геніальної поетеси на київському залізничному вокзалі і була на її похованні.
До речі, повідомлення про те, що Леся Українка померла і її везуть у Київ, з’явилося в газеті «Рада». У 1907-13 рр. Матушевський працював її редактором. Такі цікаві сплетіння.
Олена Журлива присвятила вірш пам’яті Лесі Українки. Зберігся машинопис вірша «Пам’яті Лесі Українки», який у 1913 році вийшов у журналі «Літературно-науковий вісник». У 1928 році у журналі «Знання» опубліковано також статтю О.Журливої про видатну письменницю.
«ВАЛЕНТИН ОТАМАНОВСЬКИЙ КЛОПОТАВ ПРО УВІЧНЕННЯ ЇЇ ПАМ’ЯТІ В ЯЛТІ»
– Cвого земляка Валентина Отамановського – українського історика, бібліографа, краєзнавця, громадського і політичного діяча у Смілі знають передусім як учасника бою під Крутами. Проте саме він клопотав про увічнення пам'яті Лесі Українки в Криму – встановити в Ялті на будинку, де жила Л.Українка, пам’ятну табличку, включити до екскурсійних програм тощо. Підтримав пропозиції В. Отамановського А. Кримський.
У збірці «Леся Українка і Сміла» згадуються й інші імена відомих смілян. Серед них і Євгенія Єршова – єдина зі Сміли прима українського балету, солістка Київського академічного театру опери і балету ім. Т.Г. Шевченка, народна артистка УРСР, 25 лютого 1946 р. в Києві під час святкування 75-річчя від дня народження Л. Українки на прем'єрі балету «Лісова пісня» виконала партію Польової Русалки, а в 1958 р. – партію Мавки на прем'єрі нової хореографічної версії балету М.Скорульського в Київському театрі опери та балету.
До слова, у місті Сміла є вулиці названі на честь Лесі Українки, Федора Матушевського, де я народилася, Євгенії Єршової. Ім’я Олени Журливої має і вулиця, і центральна міська бібліотека.
«ВІЗУАЛЬНА МОВА ПЕРЕДАЄ КОЛОРИТ ЕПОХИ»
– Моя книга більше нагадує альбом, це не суцільний текст. Тут багато ілюстративного матеріалу – візуальна мова передає колорит епохи, в якій відбувалися події, що пов'язують Лесю Українку зі cмілянами. Є світлини, листи, поштівки, документи, печатки, штампи з дотичними до теми датами, адресами, адресатами та зображеннями; є почерки та виокремлені автографи, машинописні або рукописні копії матеріалів майже всіх, хто згадується у книзі. Частина світлин та інших матеріалів належить до періоду знайомства та спілкування тих, про кого йдеться у виданні. Наприклад, до листа Федора Матушевського знайшла листівку зі штемпелями Сміли і Києва. Можна уявити, що на такій листівці саме на початку ХХ століття він міг написали свого листа...
Якщо відверто, це захоплива робота. Мені сподобалося. І відгуки отримую теж схвальні. Сподіваюся, видання «Леся Українка і Сміла» знайде свого читача.
