У виставі «Московський цирк на льоду» під керівництвом Сергія Рижкова беруть участь молоді артисти віком від 16 до 30 років. Бюджет постановки — просто небувалий: 6 мільйонів доларів і, за словами автора програми, ніде у світі немає нічого подібного.
Для початку хочу попередити тих, хто очікує побачити в цирку «корів на льоду», що дресировані тварини в постановці участі не беруть. Позиція циркачів тут однозначна. Адже якщо артист може піти, коли пересититься роботою, то нещасним ведмедикам і мавпам права голосу ніхто не дає. Проте відсутність так очікуваних дітворою звірят компенсується великою кількістю «неземних істот». Яскраві й барвисті костюми дійсно здатні вразити найбурхливішу уяву: тут і чарівні птахи, і інопланетяни, і палкі демониці — красуні, і навіть невпізнане пухнасте створіння зеленого кольору з великим-превеликим животом, що стрибає час від часу по сцені.
Перша частина складається практично з не пов’язаних між собою номерів. «Це дивертисментна програма, яка вводить глядачів у світ цирку, знайомить з тим, що це таке», — говорить Сергій Рижков. Проте, враховуючи те, що друга частина — повноцінна вистава на льоду, першій, по суті, ніби відводиться роль інтермедії. Добрі клоуни, що обливають з відра… кольоровими блискітками, веселий Дон Кіхот ловить тарілки, що летять iз рук його прекрасної Дульцинеї, сміливці-еквілібристи, що утримують рівновагу на запаморочливій висоті, забавні інопланетяшки, що злітають під купол цирку на яскраво-червоних палантинах, красуні-фрейліни зі своїми сміливими супутниками, що роз’їжджають на одноколісних велосипедах. Усе це примушувало дітлахів сидіти з широко розкритими від захоплення ротами. Але інтермедія, що триває півтори години… погодьтеся, це затяжко і дорослому, що тоді казати про дітей? Проте саме ця частина програми є найбільш легкозрозуміла для малюків з тієї простої причини, що дія наступної відбувається, напевно… в пеклі. Малюки лякаються і починають плакати, побачивши величезних чорних воронів, злих і страшних демонів із скутими руками. Це розраховано на людей дещо старших, ніж дитсадівський контингент...
Звук і світло, на жаль, явно не відповідають сучасному технічному рівню. Хоча, якщо відкинути елементи, що підкачали, нам показали видовище, яке дійсно заворожує і своїм професіоналізмом, і потужнiстю, і красою. На величезному вогняному келиху поважно сидить розкішна демониця, яка править усiм цим крижаним балом. Її слуги — мускулясті красені в чорних банданах і їхнi чарівні стрункі й гнучкі супутниці, що кружляють у своєму танці так, що дух захоплює. Для своєї володарки вони готові на все, ось і змагаються у спритності й умінні. Захоплюють дух стрибки з трампліна у висоту з подвійним сальто. І все це на ковзанах!
Традиційні циркові номери, вплітаючись у канву дійства, що розвивається, набували цілковито нового звучання. Складно уявити, якою технікою потрібно володіти, щоб крутити, танцюючи на ковзанах, півтора десятка хула-хупів!
Звичайно ж, не обійшлося ся і без магії, щоправда, без подальшого сеансу викриття. Демониця в криваво-червоному плащі, поважно сидить, немов на троні, в повітрі (!), владно, і в той же час дуже жіночно, закинувши ногу на ногу, і єхидно так звисока поглядає на глядачів, немов запитуючи: «А ви змогли б?».
В’язень — прекрасний і білий, герой, що уособлює добро, вирвався з полону і злетів під громові оплески в небо, тобто під купол цирку. Вражаючий фінал, хоча, як виявилося, справжнього фіналу глядачі, що зібралися того дня, так і не побачили: хтось iз техперсоналу припустився помилки, і дію вимушені були перервати на півслові, перепрошую, у польоті. Проте цього майже ніхто не помітив, добро все одно перемогло зло!
Переглянувши програму, розумієш: виявляється, є на світі лід, який здатний зігріти…
