Спізнілий і трохи задиханий Андрій почав сумбурно, але натхненно пояснювати, чому він так полюбив «озимих». Мовляв, це його покоління. «Висоцький і Хорошковський і так були моїми друзями. Я з ними постійно спілкувався і до виборів. І їхні політичні принципи співпадають з моїми», — повідомив він.
Після того, як Кузьменко попросив ставити запитання, настала мертва тиша, яка плавно переходила у гнітючу. Через п’ять хвилин взаємного мовчання нарешті виникло запитання, як міг такий-сякий Андрій від екологічних тем (у минулі вибори він підтримував Партію зелених) перейти до «озимих».
Він відповів, що в ПЗУ було не його покоління, а більш старше. І він їх перестав розуміти. А в Команді «озимих» йому простіше та зрозуміліше.
Знову серед кореспондентів виникла пауза. Довелося підключитися важкій артилерії «Дня».
Ми спитали, невже міцна дружба Андрія з політиками не була зацементована грошовим розчином?
Кузьменко відповів, що він уліз до цієї справи виключно зі своїх стійких переконань. І що політичних грошей у нього немає, а то б він не жив на околиці міста. І взагалі — боявся. А нині він займається тим, що «допомагає вибратися з підснігу молодому поколінню». І готовий розділити з ними відповідальність.
Внаслідок пасивності журналістської братії подальший діалог вівся, в основному, між Кузьмою (музично-партійна кличка лідера «Скрябіна») та газетою «День».
«Д.»: То ви дістаєте з-під снігу представників свого покоління...
К. (сердито): Нікого з-під снігу я не дістаю... Це ж не трупи...
«Д.»: Політичні?
К.: Ні політичні, ні інші. Мені просто близькі переконання «озимих» і тому я поїду з ними у тур. Я відповідаю за кожного з Команди «озимих».
«Д.»: А вам не здається, що якщо група починає використовувати у своїй творчості політичні лозунги, вона стає просто агітаційною? І потім, коли актуальність цих лозунгів пройде, стане нецікавою і творчість групи.
К.: «Скрябіну» вже 12 років. І всі ці роки ми співали пісні з політичним змістом. І проте вони залишилися популярними.
(Тут ми вельми здивувалися. Невже і пісня про пінгвіна — також політична? Кого ж тоді з політиків зашифрував Кузьма під пінгвіном? Омельченка, Хорошковського чи ... Невже самого... Краще промовчимо. А то аж мороз бере від «озимих» пристрастей!)
«Д.»: Ви сказали, що розділите відповідальність з Командою «озимих». Але якщо деякі з них дорвуться до влади, накрадуть, а потім зникнуть, як Лазаренко, ви згодні сісти замість них?
К.: Не згоден. Нехай сідають злодії.
«Д.»: Але ви ж сказали, що відповідаєте за кожного. Раптом (наприклад) накраде Хорошковський?
К.: Тоді я міг би сказати, що він ...удак. Щоправда, він карате займається...
«Д.»: То ви побоїтеся сказати йому це?
К.: Я думаю, до цього не дійде. Я йому вірю!
«Д.»: Чим більше бачиш політиків, тим більше розумієш, що занадто довіряти їм не варто. Сьогодні вони в одному таборі, завтра — в іншому. А ви так проникливо говорите «вірю», що напрошується запитання: ви ідеаліст чи цинік? Чи на шляху від одного до іншого?
К. (усміхнувшись): — Мені не подобається запропонований вибір. Я, звичайно, не ідеаліст. Але й не цинік! У вас немає ще чого-небудь?
«Д.»: Отже, ви на шляху...
К.: Ну, не знаю, не знаю....
Внаслідок того, що «День» узурпував право на зірку естради, нам стало незручно (трохи), і ми тимчасово замовкли.
К.: (звертаючись до усіх): Ну все, два останні запитання... У відповідь знову настала тиша. Усі думали, що час перейти до фуршету — бутерброди холонуть. І після нейтрального запитання дівчини, якими містами пройде тур, панство статечно перейшло до холодних закусок.
Ексклюзивна для «Дня» прес-конференція закінчилася.
