Перші види фіалки Любов Миколаївна Лєрман привезла зі Львова п’ятнадцять років тому. Якось вона поїхала до дочки-студентки й побачила у квітникових магазинах чудові квіти з Голландії. У маленькому Немирові такої краси ще ніхто не знав, і жінка накупила фіалок на всі гроші, які залишались у неї у кишені. Проте як доглядати за ними ще не знала, і невдовзі всі фіалки пропали. Друга спроба пов’язана з виходом на пенсію, яка принесла депресію, а захоплення квітами виявилось для Любові Миколаївни найдієвішими ліками.
— Коли у мене фіалок було до 200 сортів, то я ще пам’ятала їм лік, а скільки зараз, їй-бо, не знаю, — розводить руками немирівчанка Любов Лєрман, і проводить у просторий будинок, який схожий на зимовий сад чи оранжерею. На кожному кроці щось буяє: від звичних калачиків до примхливих екзотів. Але найбільше диво живе в кухні. На спеціальних поличках від підлоги до стелі під люмінесцентними лампами квітують декоративні фіалки, або ж по-науковому — сентполії.
— Скільки себе пам’ятаю, я завжди любила щось садити, плекати, а потім насолоджуватись цією красою, — зізнається Лєрман. — У мене в садку з ранньої весни й до пізньої осені цвіте море квітів. Скільки їх точно, і як вони називаються, я вже не можу запам’ятати. Лише ірисів до 200 сортів, стільки ж хризантем, лілей...
Фіалки ж залишаються найулюбленішими. Любов Миколаївна пильно стежить за новинками селекції, а придбавши нову рослину, розводить і дарує. З її легкої руки тепер чи не весь Немирів має вдома «африканську фіалку». Форма її квітки буває простою, махровою, зірчатою. Вона може нагадувати навіть мініатюрні троянди чи суцвіття орхідеї. А розмір — від одного до восьми сантиметрів у діаметрі. Найважче розмножувати фіалку з кучерявими листочками, з десяти укорінюється лише кілька. Щоб листочок краще прийнявся, квітникарка радить брати не надто молодий, але й не старий, краще з другого ряду. Сентполії люблять яскраве, але розсіяне світло й не переносять прямого сонячного проміння так само, як і протягів
— Раз на місяць, для профілактики обприскую свої вазони засобами від шкідників, а взимку ще й біопрепаратами від стресу, наприклад, біосилом чи еросилом, адже ці південні гості страждають від браку тепла та світла,— ділиться секретами Л. Лєрман і підкреслює, — головне — любити свої квіти.
Коли Любов Миколаївна їде до своїх доньок в Росію чи в Америку, то залишає квіти на приятельку, вручивши їй детальну рекомендацію по догляду. Проте щоразу, повернувшись додому, застає свої вазони «похнюпленими», а десяток-другий взагалі гине. «Вони не витримують розлуки зі мною»,— каже пані Любов. Ніхто так не вміє говорити й пестити вазони, як їхня господиня. Вона каже, що треба розмовляти з квітами й вони віддячать не тільки буйним цвітінням, а й виведуть вас із депресії.
