Популяризувати Луцьк як культурний осередок, підкреслювати його непересічність на мапі українських та європейських міст з активним мистецьким контекстом, а водночас і здійснювати промоцію його як привабливої туристичної дестинації – така ідея прийшла до двох натхненниць, а врешті організаторок першої Луцької літературної резиденції – Катерини Теліпської, начальниці управління туризму та промоції міста Луцької міської ради, та Ольги Ольхової, поетеси та директорки креативної аґенції «Баляндраси». Від задуму до його реалізації пройшло менше року, але ретельна підготовка зрештою була виправдана сконденсованим за результативністю та емоційним наповненням плином п’яти запланованих тижнів літературної праці.
Резиденція присвячена 150-літньому ювілею Лесі Українки і носить символічну назву «Місто натхнення». Формат резиденції передбачав перебування у місті п’яти топових письменників сучасної України – Мирослава Лаюка, Любка Дереша, Макса Кідрука, Катерини Калитко та Оксани Забужко. Кожен та кожна мали тиждень на знайомство з Луцьком у межах індивідуально створеної програми, яка враховувала зацікавленість резидента/резидентки (напередодні приїзду у гуглформі, як у меню, можна було вибрати екскурсії, відвідування подій, зустрічі, роботу в архівах чи бібліотеках). Також організатори реагували і на персональні запити, адже творчий задум іноді диктував абсолютно не лінійне зчитування міста зі звиклих туристичних маршрутів.
Так, перший резидент Мирослав Лаюк виявив бажання прогулятися дахом найдовшого в світі будинку і цю задачку вирішували у діалозі з головою ОСББ, беручи на себе відповідальність за безпечність цього «сходження».
А Катерина Калитко висловила особливий інтерес до луцької синагоги, яка лише нещодавно була передана релігійній громаді, відтак «світське» ще сильно засвічує чистоту кадру, яку втім все ж так глибоко й трепетно зчитала гостя, виглядаючи місто з піддашшя синагоги, про що є дописи у фейсбуці.
Любко Дереш подарував філософські сенси зовсім несподіваним ситуаціям: ставши гостем артпроменаду «Так звучить Луцьк», побачив алюзію на прекрасне мистецтво Брейгеля у незапланованому виході безпритульного собаки та кота посеред імпровізованої сцени під костелом і дзвіницею між хористами і оркестром, а ще готував вечерю зі знаковою постаттю Луцька скульптором Миколою Голованем.
Взаємодія з містом у кожного відбувалася своя, втім були й обов’язкові реперні точки резиденції. Передусім це зустріч авторів з лучанами, яку організатори намагалися провести, максимально враховуючи пандемічні умови – або в залах Волинського національного університету імені Лесі Українки, який щиро відгукнувся на таке партнерство локацією, або ж, враховуючи найголовнішу мету резиденції – популяризувати місто як туристичну привабливу дестинацію – у найцікавіших історичних місцинах міста. Так, у відновленому у форматі мистецької локації “Музейному дворику” Волинського краєзнавчого музею відбулася зустріч із читачами Макса Кідрука. Поетичні читання Катерини Калитко відбувалися у дворику історико-культурного заповідника попід мурами Кафедрального костелу св. Апостолів Петра й Павла та колегіуму єзуїтів, а зустріч з читачами і водночас «творчий звіт за 4 роки» Оксани Забужко, попри зливу, яка відшуміла за 2 години до призначеного часу події, вдалося провести у затишному дворі попід щойно відреставрованими мурами Окольного замку та Башти князів Чорторийських. Ця зустріч подарувала місту одразу кілька промоційних фішок від іменитої землячки, бо і її наголошене й актуалізоване «О» в назві башти (а не зросійщене «чАрторийські»), і її емоційні цитати про «ніжну прошивку, яка чітко бетонується на ціле життя», і актуалізація окремих імен в літописанні міста аж до ідеї назви вулиці – то все не просто репліки, а завдання та орієнтири, з чим працювати в контексті збереження автентичного звучання міста. З Оксаною Стефанівною програма була особливою не лише через прогулянки підземеллями і дослідженням цегли-пальчатки (аж до дзвінка відомому історику Петру Троневичу, аби уточнити деталі), слухання органу перед самою службою в костьолі, але й через особливі емоції «згадування», «зчитування з дитячої пам’яті дворів, малинника, зарослих стежок, якими письменниця колись малою ходила «до костьола дивитися розписи» (а це вже цитата з «найлуцькішого» тексту Оксани Забужко «Код Гурніка»). Пані Оксана зауважила, що Луцьк – це «місто, яке ніби саме ще не зовсім впевнене в собі, не зовсім впевнене в тому, чого воно вартує, і не зовсім свідоме того, яке воно круте». От і виходить, що резиденція як сеанс у психолога проробляє цю впевненість.
Карантинні обмеження «посприяли» і ще двом знаковим фактам, які відбулися на резиденції – одразу дві книги отримали свої перші офлайнові презентації саме в Луцьку в рамках резиденції. Йдеться про роман Мирослава Лаюка «Залізна вода» та ще зовсім свіжу збірку поезій Катерини Калитко «Орден мовчальниць». Всі літературні зустрічі та презентації проводила літературна кураторка резиденції Ольга Ольхова.
З обов’язкових елементів «Міста натхнення» дуже важливою і запитаною у читачів стала серія інтерв’ю з авторами, які втілила відома луцька журналістка Олена Лівіцька. Власне і сама форма інтерв’ю заслуговує на окрему репліку, адже організатори задумали ці розмови у форматі прогулянки містом, неспішної ходи незвиклими маршрутами, нативного знайомства із популярними або ж непримітними, але знаковими, місцинами, яке супроводжувалося також фотозйомкою – такі живі портрети на тлі міста, які знімала Ірина Кабанова, частина задуму організаторів – подарунок авторам, аби вони могли їх використовувати у своїх письменницьких потребах – до творчих добірок, статей, біографічних матеріалів, щоб Луцьк ставав частиною творчої біографії.
Фото із заключної пресконференції Володимира Максимчука
Резиденція відбулася гучно та велелюдно, з яскравими відгуками, глибоким післясмаком та, звісно, очікуванням продовження. І не лише запланованої збірки з літературними творами резидентів, де Луцьк постане як герой, чи як тло, чи як місце творення нових літературних сюжетів, але й нових подій. Перша луцька літературна резиденція «Місто натхнення» – це історія, яка вже успішно трапилася, і обов’язково триватиме – у слові, у визвученні міста, у спразі відкривати своє, знати його і пишатися ним.
Організатори першої Луцької літературної резиденції – управління туризму та промоції міста Луцької міської ради та креативна агенція «Баляндраси» заручилися підтримкою партнерів: Litosvita, видавництво «Комора», “Перший канал соціальних новин”, “UA:Волинь”, інтернет-магазин “Yakaboo”. Гонорари резидентам виплатила міжнародна рекрутингова компанія Jobian, а особливий подарунок авторам – 14-томник Лесі Українки забезпечила компанія “Типографія Від А до Я”. Особливу інформаційну підтримку, як відзначають організатори резиденції, зробила також щоденна всеукраїнська газета “День”.
