У світі стандартів і шаблонів, під які підганяється абсолютно все, немає місця НЕ ТАКИМ собакам. Вуличні собаки якось навчилися із цим жити. Навчилися терпіти побої, виживати в голод, ховатися від бомжів і «добрих» громадян, з повними кишенями каміння замість сосисок. Набагато важче собакам, які повинні були стати ТАКИМИ, як належить, але щось не склалося.
Лізі 6 років, вона — німецька вівчарка. Народилася в розпліднику, де еталон цінується понад усе. Еталонні вуха, еталонна постава, еталонне забарвлення. Але якось відразу все пішло не так. Собаці це важко зрозуміти, але людям, напевно, видніше: через те, що Лізині вуха не піднялися і залишилися висіти шикарними дитячими лопухами, на собаці був поставлений хрест. Зовні Ліза не відрізнялася від своїх побратимів, але через свої вуха вона не підходила для виписки родоводу. Господар не був жорстоким, але педантичним — Лізу не приспали, її відправили охороняти контору, на вулицю, в зграю безпородних собак. Ще вчора в теплі та догляді, сьогодні НЕ ТАКА собака змушена була випрошувати шматок у перехожих, терпіти жорстоке ставлення охоронців і народжувати зграї непотрібних щенят.
Із роками Ліза стала полохливою і недовірливою, від минулої краси і гордовитої статі не залишилося і сліду. Так вже влаштована природа: породисті домашні собаки просто фізично потребують господаря, його руки і погляду. У Лізи не було господарів, вони вважали за краще не брати на себе відповідальність за її долю. Вони не зуміли побачити найголовнішого: у Лізи була і залишається воістину еталонна душа і вірність вівчарки.
Не дивлячись на жахливі умови утримання, всі ці роки Ліза жила в надії бути комусь знову потрібною. Звичайно, бродяче життя залишило слід — Ліза насилу довіряється людям, життя навчило її втікати від замахів і ховатися від п’яного шуму. На жаль, ми дізналися про собаку трохи пізно, але після того, як Ліза потрапила до нашої вольєри, щось поступово стало відтавати в її розумних і дуже сумних очах. Все частіше Лізонька махає хвостом від радості, все частіше видно, як розправляється постава і повертається горда статура вівчарки. Собака почала нам довіряти і дуже прагне стати такою, якою ми хотіли її бачити: здоровою, ситою і потрібною.
Після лікування, стерилізації та вакцинації собака розпрощалася з усіма проблемами зі здоров’ям, і тепер Ліза повністю готова знову знайти Господаря. Після того, як сама побуваєш НЕ ТАКОЮ, адже Ліза дивиться на світ простіше, по-собачому, де єдині існуючі еталони — це пошана, любов і відданість. Саме такого господаря чекає Ліза — розуміючого, люблячого і відповідального.
Ліза не буде суворим охоронником — жорстокість людей змусила її стати обережною. За кожен застережливий гавкіт собаку карали, і тепер вона просто боїться гавкати. Але вона буде найкращим і найвідданішим другом і компаньйоном. Ліза дуже любить дітей і прекрасно уживається з усіма тваринами. Якщо знайдеться людина, яка візьме на себе відповідальність за подальшу долю Лізи, вона відплатить їй сторицею, адже ця собака знає ціну ТАКОЇ любові.
Якщо вас зачепила за живе доля Лізи, дзвоніть, будь ласка, до куратора собаки: 067-446-19-73.
«ГНОМ» — міське незалежне об’єднання міні-притулків (www.helpdog.kiev.ua) — ви-словлює величезну вдячність редакції газети «День» за можливість допомогти тваринам, що потрапили в біду, і змінити їх життя на краще.
