Минув усього місяць після закінчення найцікавішого
сезону в Національній баскетбольній асоціації, а пристрасті не тільки не
вляглися, а навпаки напружилися. Звичайно, тепер настає час інтенсивної
роботи менеджерів, які для зміцнення складів намагаються укласти вдалі
угоди з баскетболістами, котрі виявилися не при справах.
Однак цього року ситуація склалася інша — настало, так би мовити, затишшя
перед бурею. У лізі — локаут, іншими словами, трудовий конфлікт між господарями
клубів і гравцями, який за «успішного» його розвитку може навіть зірвати
початок нового баскетбольного сезону. Перший з локаутів стався 1995 року
й тривав цілих три місяці, а в наступному дуже швидкоплинним, — аж... кілька
годин. Доречно нагадати, що тоді хазяї команд і профспілка баскетболістів
ударили по руках і уклали трудові угоди терміном на 6 років. Тоді ж був
уперше внесений пункт про право перегляду власниками клубів контрактів
із гравцями, якщо загальна сума заробітків останніх перевищить 51,8% від
усіх зароблених лігою грошей.
У чемпіонаті, котрий завершився, на оплату пішло 57%, що й стало основною
причиною протистояння. Як, наприклад, згідно з угодою, можна втримати межу
зарплати в $ 29 млн. на всіх гравців однієї команди, якщо тільки один Майкл
Джордан із «Чікаго Буллз» поклав на свій рахунок $ 36 мільйонів?
Таке положення справ не влаштовує тих, хто виплачує ці суми, і вони
хочуть встановити жорсткий ліміт на виплату одному гравцеві (не більш як
30% від заробітку команди), а також закріпити новачків ліги за клубом не
на 3 роки, як було до цього часу, а на 5.
Словом, основна мета цього локауту — відмінити так звану поправку Ларрі
Берда, за якою клуб може запропонувати своєму ж гравцеві, котрий переходить
у розряд вільних агентів, будь-яку суму грошей.
Поки протистояння між господарями та спортсменами продовжується, у НБА
заборонені всі переходи. До речі, є й перші, так би мовити, крайні, — це
одинадцять гравців, які не встигли отримати останні, належні їм за виступи
в попередньому сезоні, гроші.
