Незабаром світова наукова громадськість святкуватиме 150-річчя від дня народження всесвітньо відомого українського вченого-садівника й помолога Льва Платоновича Симиренка. В Україні за ініціативи Всекримської спілки вчених, Всекримської спілки «Просвіта» ім. Тараса Шевченка та Всеукраїнського інформаційно-культурного центру в Сімферополі розроблено проект ювілейної національної програми. «День» (див. № 89 за 23 травня) вже розповідав про нинішню наукову роботу на батьківщині Льва Платоновича в Млієвському інституті садівництва. Тепер настала черга розповісти й про те, що працю Симиренка добре пам’ятають і цінять і в Криму. В низці урядових заходів серед іншого передбачено й перевидання фундаментальної наукової праці Льва Симиренка «Крымское промышленное плодоводство». Наш кореспондент розмовляє з Петром ВОЛЬВАЧЕМ, академіком УЕАН, відомим симиренкознавцем, заступником голови Видавничого комітету, науковим співробітником Всеукраїнського інформаційно-культурного центру в Сімферополі.
— Петро Васильовичу, як Лев Платонович Симиренко був пов’язаний із Кримом і яке значення мала його знаменита книга?
— Вивченню кримського садівництва Симиренко присвятив майже 30 років. Видання його фундаментальної праці «Крымское промышленное плодоводство» 1910 року ініціювала Сімферопольська філія Російської імператорської спілки садівництва. Рукопис нагороджено Великою золотою медаллю Ювілейної виставки Імператорської спілки садівництва, що відбулася в Санкт-Петербурзі в травні 1908 року. Видання першого тому «Крымского промышленного плодоводства» здійснено 1912 року на громадські кошти в Москві, в друкарні відомого видавця М. І. Кушнарьова. Значну частину поліграфічних витрат взяв на себе автор. Він безгонорарно виконав не лише редакторську, а й коректорську роботу. Книга видавалася в декількох поліграфічних варіантах: від дорогого антикварного до дешевого, доступного кожному садівникові.
Завдяки цій праці світова наукова громадськість і міжнародна плодоторгівля відкрили для себе такі унікальні явища, як кримське промислове садівництво та кримські фрукти. Ними зацікавилися провідні європейські наукові заклади й комерційні установи. Кримські фрукти стають об’єктом міжнародної торгівлі, а садівництво Криму та України починає розвиватися як важлива експортна галузь. Значно зростає громадський і державний інтерес до неї й усередині країни. «Крымское промышленное плодоводство» Л. П. Симиренка стало початком створення в Російській імперії мережі державних садівничих наукових установ і кафедр садівництва у вищих агрономічних навчальних закладах. Відкрилася перша вітчизняна наукова садівнича установа — Салгірська дослідницька помологічна станція (нині Кримська дослідницька станція садівництва).
— Якою є доля книги?
— «Крымское промышленное плодоводство» стало своєрідною вітчизняною енциклопедією садівництва. На ній виховалося декілька поколінь садівників — учених і практиків. На жаль, за часів комуністичного тоталітаризму й засилля мічурінсько-лисенківського «вчення» ця наукова перлина, як і все величезне творче надбання видатного українського вченого, зазнали обструкції. Після арешту відомого в науковому світі вченого-садівника професора Володимира Симиренка (сина Льва Платоновича) в країні почалося широкомасштабне планомірне й тривале знищення відомої в усьому світі унікальної симиренківської наукової школи та творчої спадщини видатних українських вчених. До переліку наукових праць, що підлягали вилученню з усіх наукових бібліотек і негайному знищенню, потрапила й капітальна праця «Крымское промышленное плодоводство». Тому не дивно, що сьогодні навіть у Криму збереглося всього кілька її примірників лише в декількох бібліотеках і приватних зібраннях. Іноді книга з’являється й у місцевих антикварних магазинах. Серед бібліофілів і колекціонерів вона ціниться на вагу золота. Сьогодні кожна бібліотека вважає найбільшим досягненням мати в своїх фондах хоч би один примірник «Крымского промышленного плодоводства». Куди ж поділися 10 тисяч примірників, виданих автором і сімферопольським видавничим комітетом 1912 року? Майже всі вони згоріли на радянських «інквізиційних вогнищах» у 30 —50 роки. Створений псевдонауковими комісарами науковий вакуум у садівництві став поживним субстратом для створення й поширення культу малоосвіченого тамбовського аматора-садівника Івана Мічуріна. Його в Кремлі визначили як творця міфічної радянської агробіології й оголосили новітнім біологічним месією. А країна за врожайністю більшості сільськогосподарських культур майже до 60-х років не змогла досягти рівня 1913 року. На сотнях тисяч гектарів колгоспних садів з року в рік не отримували навіть того, що до 1917 року давали декілька приватних господарств у Криму.
Протягом 30 — 50 років імена видатних українських вчених Симиренків у позитивному контексті жодного разу не згадували ні в наукових садівничих установах, ні у вищих навчальних закладах.
— Як відбулася реабілітація Льва Симиренка?
— За часів хрущовської відлиги дочка Льва Платоновича Тетяна Львівна здійснила видання капітальної праці батька — тритомної «Помології». Вона є прикрасою сучасної вітчизняної науки, національною гордістю України. Завдяки Тетяні Володимирівні Симиренко (дочки професора Володимира Симиренка, яка є громадянкою Канади) протягом 1995 — 1996 років в Україні видано два томи «Частичного сортоведения плодовых растений». Рукопис зберегла сім’я репресованого вченого. Її видання в Україні стало подією для вітчизняної науки. Фактично вона стала початком повернення з наукового забуття творчої спадщини однієї із найяскравіших постатей новітньої української садівничої школи.
— Як йдуть справи з перевиданням «Крымского промышленного плодоводства»?
— Ідея перевидання цієї класичної наукової праці знайшла підтримку в Верховній Раді й уряді Автономної Республіки Крим, у Фонді «Відродження». Фінансування проекту здійснюється через Комітет з науки й регіонального розвитку Ради Міністрів АРК. При уряді Криму під керівництвом С. К. Веліжанського створено видавничий комітет, до складу якого увійшли відомі вчені, громадські діячі, ректори вищих навчальних закладів, керівники великих садівничих господарств Криму й України. Наприкінці минулого року Комітет з науки й регіонального розвитку Ради Міністрів АРК уклав угоду на перевидання капітальної праці з видавництвом «Таври-плюс».
Крім державного фінансування проводиться й збирання коштів від зацікавлених юридичних і фізичних осіб, громадських фондів і організацій. З кожним із них видавництво «Таври-плюс» уклало відповідні угоди. Видавництво звернулося по підтримку до керівників усіх сільськогосподарських вузів і установ, від багатьох із яких вже надійшли замовлення.
