Навряд чи ще якийсь регіон України може посперечатися зі Львовом у кількості броварень, пивних кнайп та аматорів золотистого напою. Можна з впевненістю стверджувати, що любов до пива у львів’ян у крові. І взагалі, якщо ти не знаєш жартівливої пісеньки, яку співали саме у Львові на початку століття на всіх забавах, то ти не справжній львів’янин. Бо й сьогодні хтось під кінець весілля або уродин обов’язково, піднявши кухоль, затягне: «Пий пиво, пий! Бо нєма пива, глова ся ківа, пиво мусє бичь. …»
Виробники пива, добре розумічи всі ці нюанси, охоче проводять у місті Лева різноманітні пивні імпрези, а фестивалiв у Львові організовується аж два. Не встигли львів’яни забути, яке чудове свято влаштувала їм «Львівська пивоварня», як їх запросили випити півтонни пива на «Гальбу». Але навряд чи так поспішала б у парк культури молодь, якби тут не проходило «Лабух-шоу». Вже вдруге це свято збирало на літній естраді парку культури весільних музикантів. А хто хоч раз був на галицькому весіллі, знає, що це таке! Це вміння не лише співати й грати на музичних інструментах, а й насамперед розважати публіку. Це особливе мистецтво! І притаманне воно лише тим, хто вміє додавати апетиту не до напоїв та наїдків, а до самого життя.
Нелегко було радіо «Львівська хвиля» — організаторам «Фестивалю фестивалів» — відібрати групи для участі в конкурсі. Уявіть собі — надійшло 100 заявок, а потрібно було відібрати лише десять гуртів. Один iз членів журі фестивалю, композитор Іван Небесний (львів’янин, який має сьогодні контракти із Корнегі-хол і який презентуватиме киянам навесні «Із життя комах» в камерній опері) щиро вітав ідею фестивалю. Однак він висловив побажання наступного року побачити більше фольклорних колективів: «Крім львівських батярських пісень добре було б розширити фестиваль за рахунок фольклорного відображення народних весіль».
— Щиро кажучи, — признався гурт «Равське ретро», — ми чекали на такий фестиваль не один рік. На превеликий жаль, нас краще знають у Польщі: там ми кожного року беремо участь у кількох різноманітних фестивалях. А ось тепер, нарешті, з нами завдяки «Лабух-шоу» познайомилася і львівська публіка.
Минулого року «Ретро» дістало першу премію. На півтори тисячі гривень вони отримали такий будівельний матеріал як церезіт і змогли відремонтувати власні помешкання. Сміялися, що мало не розпався колектив через те, що дістали лише одну мобілку на всіх, проте можливість придбати продукти на півтисячі і ящик пива їх помирила. Коли ж «Ретро» дізналося, що перемогли і цього року, висловлювали таке передбачення: якщо знову будуть премійовані церезітом, зможуть відремонтувати рідну музичну школу. Адже всі четверо — викладачі музшколи, де навчаються 230 дітей Рави-Руської та кількох сіл поблизу кордону.
Приз глядацьких симпатій дістав гурт «Дрик» із Винникiв (є таке містечко поблизу Львова). Основний склад колективу зіграв на своєму першому весіллі 30 років тому. Завжди співав в основному «свої» пісні, здебільшого обробки старих українських пісень і вирізняється поміж інших професіоналізмом і особливою відчайдушно- веселою аурою. Мабуть, тому роботи їм ніколи не бракувало. До речі, із цікавістю довідалася, яку виняткову освіту дістав керівник колективу Зіновій Грисьо: 5 класів Львівської музичної школи-інтернату для особливо обдарованих дітей, культосвітнє училище і…дяківську регентську школу. Сьогодні служить регентом хору в церкві Воскресіння Господнього міста Винники. Віруючі говорять, що коли він співає, на душі стає затишно й спокійно. А коли приїжджає ще хоч один-двоє з гурту — в церкві свято. Хор набуває такого звучання, що й Львів позаздрить. Ось так «багатоверстатником» працює й виховує Зіновій трьох своїх дітей: старший — вже студент, а молодшому — три роки. Не втрималася і запитала: «То молодшенький від другої дружини?». Однак побачила погляд Гриська і сама себе за язик укусила («Дурна, це ж у нас у світських таке буває…»).
— Ні, від однієї, моєї любимої Уляни всі троє дітей. Щоправда вона часом нарікає — «Ти все по весіллях. Тепер ще й у церкві співаєш. Всі мої суботи-неділі самотні…» Однак i спів у церкві, і робота на весіллі — все для людей, для їхньої душі. Звеселяти земляків, та ще й у такі непрості часи, — не гріх, а благодать. Колись ще молодшим взагалі вважав: лише на весіллі вирує життя, а все інше — так, сумне й нецікаве…
…Проте не лише на весіллі вирує життя, й на пивних конкурсах «Гальби» радісно бавилися молоді люди. Все це під музичний супровід, під співи відомих виконавців, таких як Андрій Бема, «Вася сlub», Віктор Морозов та «Мертвий півень, «Пікардійська Терція» та Ані Лорак.
А що вже гарних дівчат було! Навіть у вишуканих весільних сукнях від «Попелюшки». Відразу бери і вибирай собі до душі у відповідному одязі. До слова, спілкувалася з молодими львів’янами, які на минулому пивному фестивалі познайомилися, а цього року прийшли вже подружньою парою. Подейкують, що цьогорічна «Гальба» буде мати ще більший «врожай»...
