Важко перерахувати, скільки хитрувань було придумано людьми для того, аби не упустити в’язня з темниці. Підземелля, метрової товщини стіни, вузькі заѓратовані віконця або камери зовсім без вікон, наповнені водою рови довкола в’язниць або в’язниці на островах і навіть на кручах у морі. Досить пригадати графа Монте-Крісто зі знаменитого роману Олександра Дюма, котрий утік із в’язниці у мішку, що призначався для мертвих в’язнів, яких ховали у морській безодні. Звичайно, зараз інші часи, і злочинців надійно стереже електроніка. Кодові замки, камери спостереження, електронні сторожові браслети, відбитки пальців, дані рогівки ока і безліч інших особливих прикмет у правоохоронних комп’ютерах. Проте людина розумніша за машину! Це ще раз довела історія, яка нещодавно трапилася у технічно сучасній і взагалі просунутій європейській країні — Австрії.
Як пише наймасовіша австрійська газета «Кронен цайтунг», днями зі столичної в’язниці «Вена-Йозефштaдт» спокійно вийшов квартирний злодій-рецидивіст, 31 рік, за національністю серб. Він зумів переконати свого сусіда по камері, який, відсидівши термін, наступного дня мав бути випущений на свободу, помінятися з ним персональними даними. У результаті, коли вранці прийшли наглядачі за тим, хто звільняється, і для годиться запитали, як того звуть, коли народився, то уперед вийшов серб, назвавши себе ім’ям сусіда, і за декілька хвилин формальностей його відпустили на всі чотири. Стражі в’язниці не звернули уваги, що сусід серба був на 12 років старший за нього. Помилку помітили наглядачі тільки увечері, коли той, хто насправді мав звільнятися, почав по праву вимагати, аби його негайно випустили. Втім, його за декілька днів таки випустили, бо, як пише газета, «за помилку неуважних чиновників-наглядачів колишнього ув’язненого нема чого звинувачувати, навіть дурневі зрозуміло, що він сам погодився на розіграш»... Цікаво, що п’ять років тому з тієї ж віденської в’язниці втік український мафіозі. Переодягнений в адвоката спільник приніс йому цивільний одяг і фальшиві документи, з якими українець зміг видати себе за діяча австрійського правосуддя. Спокійнісінько обоє вийшли з кімнати для зустрічей із адвокатами і коридором в’язниці пройшли до виходу, де їх чекала підготовлена для втечі машина. Після цього випадку у в’язниці поставили біометричну систему, яка реєструвала обличчя кожного, хто входить і виходить звідси, без її команди ворота просто не відкриються. Але людина, як бачите, хитріша за будь-які замки.
Утім, у виправдання віденських наглядачів треба сказати: у в’язниці сидить стільки ув’язнених, що випускається і прибуває їх приблизно по сім тисяч на рік.
