Студент-математик із Університету Реймса (Франція) побив світовий рекорд з усного рахунку, обчисливши корінь 13-го степеня з 200 значного числа, довільно вибраного комп’ютером. Трохи помовчавши, хмурячи брови і кусаючи губи, Алексіс Лемер назвав правильну відповідь — 2 407 899 893 032 210. Студент обчислив, що вищезгадане 16-значне число, якщо його множити саме на себе 13 разів, дасть ту саму цифру, яку йому вказав комп’ютер, пише gzt.ru, посилаючись на The Daily Telegrapy.
Французький студент здійснив цей дивовижний подвиг усного рахунку за 70,2 секунди, побивши попередній світовий рекорд у 72,4 секунди, який він сам же і встановив. Коли він уперше став претендентом на зарахування до «Книги рекордів Гіннесса», 27-річний Лемер заявив: «Якщо мені вдається щось швидко порахувати, я відчуваю велике задоволення. Мені подобається поліпшувати самого себе. Оскільки до мене ніхто нічого подібного не робив, то психологічно я відчуваю себе винагородженим за свої зусилля».
Обчислення кореня 13-го степеня зі 100-значних чисел стало задачею для провідних майстрів усної лічби відтоді, як 1970 року Герберт де Грот розв’язав цю задачу за 23 хвилини.
Лемер, якого називають людиною-комп’ютером, уперше встановив рекорд 2002 року, вирішивши задачу з добування кореня. Три роки тому він побив його, довівши час обчислення до 3,6 секунд. Після цього він перейшов на 200-значні числа. У дев’ять років він дивував своїх друзів і вчителів, легко обчислюючи в умі квадратний корінь iз восьмизначних чисел, які вони набирали на калькуляторі. Лемер тренується чотири години на день, роблячи підрахунки й заучуючи напам’ять тисячі таблиць множення великих чисел. «Я не скажу вам, у чому полягає мій метод. Я працюю як штучний інтелект, але запущений у зворотному порядку, бо я імітую комп’ютер», — говорить він.
Алексіс Лемер, який пише докторську дисертацію про штучні інтелекти в університеті Реймса, вірить у можливість завантаження мозку — гіпотетичну можливість створення адекватного комп’ютерного прототипу людського мозку.
— Я прагну до того, щоб узагальнити ці можливості та застосувати їх до багатьох процесів у мозку, щоб я у власній голові міг запустити щось на зразок комп’ютерної програми, якою я міг би користуватися для розв’язання будь-якої задачі, — говорить Лемер. — Якщо я весь час запускатиму комп’ютерну програму в себе в голові, тоді її можна буде запустити і в комп’ютері. Це призводить до завантаження мозку. Тобто це означатиме, що комп’ютер зможе робити все, що роблю я.
