Наші спортсмени завоювали 117 медалей — 41 золоту, 37 срібних і 39 бронзових, що дало можливість посісти загальне третє місце у командному медальному заліку, поступившись лише Китаю (239 медалей) та Великобританії (147). Ніколи до цього українські паралімпійці не виборювали так багато медалей. Нагадаємо, що на Іграх у Лондоні-2012 збірна України посіла 4-те зальне місце (32 золоті медалі), у Пекіні-2008 — 4-те місце (24 золоті медалі), у Сіднеї-2000 — 35-те місце (3 золоті медалі), а в Атланті-1996 — 44-те місце (одна золота медаль).
Вже з перших днів змагань Паралімпійських ігор у Ріо наша національна команда впевнено закріпилася у трійці лідерів медального заліку і з цим же результатом дійшла до фіналу змагань. За словами голови Паралімпійського комітету України Валерія Сушкевича — це результат надзвичайної сили волі та бажання до перемоги українських спортсменів, а також — запорука праці програми «Інваспорт», яка працює при наявності шкіл і споруд, присвячених паралімпійським видам спорту у кожній області України. «В Україні ми створили кращу систему фізичного виховання, спорту та реабілітації для людей з обмеженими можливостями. Для реабілітації у центри приходять різні люди. Із 100 осіб можна знайти 5, які вправні у плаванні, футболі або легкій атлетиці, з якими і починається підготовка до змагань. Суть «Інваспорту» полягає у тому, що є можливість займатися спортом у людей з обмеженими можливостями із усієї України, а не з конкретним регіоном», — розповів Валерій Сушкевич у інтерв’ю ВВС.
За словами пана Сушкевича, саме такий підхід забезпечив українським паралімпійцям належні умови підготовки до змагань, попри те, що у 2014 році Росія незаконно заволоділа їхньою головною тренувальною базою в Євпаторії.
Втім, головна запорука роботи будь-якої програми — цілеспрямовані, віддані справі та патріотичні люди. Саме такими якостями, за словами Валерія Сушкевича, володіють всі без виключення українські паралімпійці. «Це людей, які витримують усі проблеми — нестачу фінансування, політичну кризу, війну, інші клопоти. Це надзвичайно віддані люди, — продовжує пан Сушкевич.
Спортивні експерти, відзначаючи створені в Україні належні умови для підготовки паралімпійців, головним секретом успіху збірної називають передовсім силу волі і неймовірну мотивацію.
«У нас монолітна і дуже сильна національна команда. Це — результат дуже серйозної соціальної та фізичної підготовки в рамках проекту «Інваспорт». Але головна особливість збірної — безмежні сила духу і патріотизм, — розповів у коментарі «Дню» відомий спортивний коментатор Дмитро Лазуткін. — Історичний результат збірної на Паралімпіаді у Ріо — вражає і тішить. Можна тільки порадіти за спортсменів. Ключові світові медіа облетіли сюжети про патріотизм наших спортсменів і їхню готовність боротися до кінця. Не зважаючи на дискваліфікацію збірної Росії через системне вживання допінгу, наша команда ще на старті змагань могла розраховувати на призове місце в загальному заліку. Адже було видно рівень підготовки, спортивний тонус і бойовий дух атлетів. Приємно, що їх вдалося вибороти рекордну кількість медалей, обійти збірну США».
За словами Дмитра Лазуткіна, українські паралімпійці готуються до змагань у кращих умовах в порівняні зі спортсменами з багатьох країн, навіть Європи. «У країнах Європи для паралімпійців спорт концептуально розглядається як спосіб реабілітації та життєвої зацікавленості. В Україні ж паралімпійці — це професійні спортсмени, які проходять регулярні збори, змагання і повноцінно готуються до головних стартів, — продовжує пан Лазуткін. — Головним видом спорту, в якому українці здобули найбільше медалей, стало плавання. Я страшенно радий за наших спортсменів, які практично щодня, у кожному фінальному запливі, приносили медалі. Починаючи від першого золота, яке здобув плавець Євген Богодайко на стометрівці на спині. Безумовно, за результатами Ігор приємне враження також справили фехтувальники на візках. Шані спортсмені завжди домінували, завойовували медалі і головне — робили це ефектно. А загалом — кожен учасник Паралімпійських ігор — це гордіться країни, і саме як національних героїв Україна повинна зустріти спортсменів».
Однак, попори підтримку державою паралімпійського руху, ще одним важливим критерієм для стимулу спортсменів є можливість реалізуватися і заробити грошей. У країні, де для людей з інвалідністю практично не створені умови для розвитку й особистісної реалізації, професійний спорт є неабияким шансом. «Спорт — це моя основна робота», — поділилася з Бі-Бі-Сі враженнями від перемоги пауерліфтерка Лідія Соловйова, яка завоювала золоту паралімпійську медаль. Дівчина відверто говорить, що ключова мотивація для її успіху — те, що в Україні небагато можливостей для людей з особливими потребами. «Або ти пливеш, або тонеш, одним словом, — констатує спортсменка. — У моїй країні людині з обмеженими можливостями знайти роботу дуже важко... Паралімпійський спорт — це моє основне джерело доходу. Я живу з нього».
Звичайно, наших чемпіонів та призерів XV Паралімпійських ігор, які повертаються в Україну в ніч з 21 на 22 вересня, зустрінуть як героїв. Їх вітатимуть і цілком заслужено дякуватимуть за історичний результат. Але якщо країна справді турбується про людей з інвалідністю, вона повинна підтримувати їх не лише у спорті і не тільки раз на чотири роки.
