У показі, що його представляють у галереї «Зелена канапа», — урбаністичні пейзажі. І один іронічний портрет. Чинного Президента України. Той, що його відмовилися показувати у Львівській галереї мистецтв у проєкті «Парадний портрет».
Про Шерешевського кажуть, що він бавиться з текстами і контекстами. Як воно так виходить, напевно, знає тільки сам Майстер. А мені на самому початку «спрацьовує»: «Парадний портрет» і «непарадні місця». Парадокс?
«Тут Вінниця, Одеса, Київ, Львів... Я багато де був і малював непарадні місця в тих містах, — розповідає про виставку «Місця» Владислав Леонідович. — Але вони від цього, як на мене, лише виграють. Своєю теплотою. Також багато експериментував з акрилом, імітуючи олію. Багато чого зробив на асоціаціях. Багато чого фотографував. Бодай якийсь шматочок. Але ж це не означає, що негайно побіг малювати... Все роблю крізь внутрішнє прочитання. Якщо воно є, то працюється дуже легко і швидко. І все виходить...»
Анонсуючи виставку, її організатори відзначали, що Владислав Шерешевський — чи не найзірковіший і найзнаменитіший художник серед тих, хто виставлявся в «Канапі»: «Владислав заслужив на беззаперечну повагу та визнання в мистецькому світі України і за її межами своїм оригінальним стилем, а також надзвичайну популярність завдяки своїм епатажним саркастично іронічним небанальним портретам самих несподіваних персон». «Ще однією особливістю, такою рідкісною, Шерешевського як художника є його потужний олійний живопис, майстерність якого можна порівняти з кращими зразками постімпресіонізму», — зазначає художниця і мистецтвознавиця Олеся ДОМАРАДЗЬКА. — Художник сміливо експериментує з новим для класичного живопису матеріалом — акриловою фарбою. У своїх роботах він спонукає глядача уважніше придивлятися до кожного міліметра полотна. І, роздивившись, стає зрозуміло, що там немає нічого зайвого чи випадкового».
«Шерешевський — художник універсальний, — вважає Олеся Домарадзька. — Не розчарує нікого. Хто шукатиме в його творах хороший живопис, побачить те, що хоче. Шукаєте портрети? Будь ласка! Єдине, що не робить, то це — інсталяції та перформанси. Він завжди в пошуку. Завжди змінюється. З ним завжди цікаво. Кожна виставка — відкриття, бо не знаєш, якого Шерешевського побачиш».
Варто додати, що кілька років тому Шерешевський мав велику, на три зали, персональну виставку у львівському Палаці мистецтв. Але каже, що не дуже його іронічну творчість тоді сприйняла публіка. Навіть порівняв львів’ян з французами: «Сутужно у них з гумором».
«Серед мистецької еліти Шерешевського поважають усі, — наголошує Олеся Домарадзька. — Щодо пересічного львівського глядача, то твори художника можуть його навіть трохи шокувати, бо він завжди бере теми контроверсійні. Галичани звикли серйозно ставитися до зображеного на полотнах. На мій погляд, квінтесенцією того, що найліпше сприймають галичани, — є Богородична ікона. Говорю це із власного досвіду, бо я вже тринадцять років працюю в галереї. А Шерешевський малює настрій, емоцію, момент, думку, часом миттєву. Тому, оглядаючи полотна Шерешевського, слід трошки стати класичним одеситом і відпустити серйозність. І не сприймати картини як піраміди — одного разу зробив, і тисячу років воно виглядає однаково. Шерешевський малює контемпорарі — те, що зараз на часі».
Вловити контемпорарі успішного художника із Києва встигнуть всі охочі — виставка «Місця» Владислава Шерешевського в «Зеленій канапі» (вул. Вірменська, 7) триватиме до 9 лютого.
