За кордоном відвідини музеїв після роботи стають традиційними, а подовжені робочі часи для європейських культурних закладів — звичні. Наприклад, щоп’ятниці експозицію Лувру можна дивитися до 22.00. Цього року до Міжнародного дня музеїв більше двох десятків українських музеїв стали учасниками акції «Музейна ніч». Найбільшу ініціативу проявили музеї Києва, Львова, Одеси та Харкова (у цілому цього року в акції взяли участь понад дві тисячі музеїв із 42 країн Європи. Такого розмаху набула традиція, заснована 1997 року в Берліні, де вперше почали проводити нічні екскурсії).
Четвертий рік поспіль Музей історичних коштовностей України бере участь у Міжнародному проекті «Музейна ніч» (з ініціативи Міністерства культури й комунікації Франції, за підтримки Міжнародного комітету музеїв). У Києві співробітники музею представили театральну виставу, в якій розповіли про реліквії світових релігій, назвавши програму: «Священні скарби» (самі написали сценарій, розіграли ролі, одягнувшись у костюми відповідних епох і народів, виготовлені студентами Київського державного інституту декоративно-прикладного мистецтва і дизайну ім. М. Бойчука)...
Суцільна темінь холу музею зустрічає екскурсантів. Тільки одинока свічка в руках музейного робітника розсіює темряву. Він і запрошує здійснити мандрівку часом світовими релігіями, простеживши історію на оригінальних прикрасах, яка представлена у експозиції. Подорож починається з Х століття. Біля стендів із експонатами прикрас дохристиянських часів майстер (Олександр Шарапата), осяяний вогником свічки розповідає про унікальні твори своєї «майстерні» — срібні фігурки коней та волхвів, які водять хоровод. Ці унікальні експонати колись прикрашали одяг поганських волхвів.
— Працюю у князя, перейняв талант у батька, а той — у діда мого, — розповідає майстер. — Знаю значення символів, про які ні князь, ані князівна не мають уяви. Велес мені в торгівлі поміч дає, Сварог благословляє вогнем труди мої...
Щоб перейти до епохи християнства, автори вводять в сценарій образ князівни Янки. Вона вбрана у традиціях доби Київської Русі. Дівчина прохає коваля зробити для неї весільні прикраси, бо виходить заміж за роменського царевича... Екскурсанти впізнають, що окрім традиційних сьогодні прикрас, представлені і такі, якими князівни прикрашали волосся, що спадали, «як дощові потоки» на скроні. Цікаві символи: птахи із обличчям людини — сирени, що співають пісні весни і любові, а також зображення язичницьких богів Лада і Лель...
Далі мандрівка нічної екскурсії зупиняється на XVIII столітті. Тут ігуменя одного із київських монастирів (Наталія Малюк) зустрічає свою сестру Марію — дружину конотопського сотника, яка приїхала до черниці порадитися, як церкву будувати і чим її, за традицією, оздоблювати.
— У кожній церкві має бути хрест у вівтарі, що представляє царство небесне, — розповідала сестрі черниця. — Такий хрест виконували досвідчені майстри, як наприклад, хрест-Мощовик 1671 року зробив із срібла та сердоліку Федір Золотар. У кожній церкві має бути Євангеліє, оздоблене, за традицією чотирма євангелістами і янголами, що тримають знаряддя страстей Христових...
Оригінальний сценарій працівників музею завдяки введенням різних персонажів допоміг органічно переходити від однієї релігії до іншої. Так, для підготовки екскурсантів до сприйняття коштовностей ісламу у виставу була включена третя сестра черниці і сотниківни — Ганнуся, яку нібито викрали татари і змусили її прийняти мусульманську віру в Криму.
У залі іудаїзму майстер-християнин розповідає, як він виготовляє для євреїв срібні корони із маленькими дзвониками для священних текстів тори. Ціла наука різних символів усталилася віками в цій релігії, та поміж них зустрічаємо й звичну для християнства — виноградну лозу. Особливу увагу заслуговують незвичні для християн указки — невеликі срібні палиці, що закінчуються витягнутим вказівним пальцем на зображеній руці. За допомогою такого предмета євреї читають кожну літеру тори, «щоб грішна рука читача не забруднила Святе Письмо». Розповідь про традицію батька дарувати доньці перед заміжжям священну книгу Естер чують відвідувачі із вуст молодої єврейки.
А закінчується екскурсія представленням коштовностей католицького залу. Серед експонатів — розкішна дароносиця, фігуру Христа якої оздоблюють 12 коштовних каменів — символи апостолів, а майстер пояснює різницю поміж християнською і католицькими вірами.
— На відміну від європейських музеїв, ми практикуємо нічні екскурсії протягом року, формуючи невеличкі групи із 15 чоловік заздалегідь, — розповідає директор музею Людмила Строкова. — Приємно, що вечірні заходи більше відвідує молодь.
