Одним із найбільш популярних пластових таборів, які щоліта проводить Національна скаутська організація України Пласт, є міжнародний вишкільний табір для юнаків та юнок «Золота Булава». Цей табір кілька десятиліть поспіль успішно проходить у Канаді, і вже 15 років — в Україні.
Одна із засновниць табору Тетяна Джулинська розповіла, що ще на початку 60 х минулого століття покійна пластунка-сеніорка Цьопа Паліїв робила спроби проводити вишкіл для гурткових (11— 18 річних лідерів своїх гуртків). Ідея вишколу для лідерів маленьких груп відновилась у 1970 році в Канаді. Ентузіасти поширили ідею «Золотої Булави» на всю Канаду, а у 90-х «Золота Булава» прийшла в Україну.
Референт табору в Україні Рома Найденко розповів, що табір зорієнтований на 14— 16 рiчних лідерів маленькихгруп та ставить за мету познайомити юнацтво із принципами ефективного провідництва, дати кожному учаснику нагоду реалізації його провідницьких якостей, сприяти повному розумінні пластової ідеї. Тут вони вчаться планувати свою роботу, створювати ефективну команду, співпрацювати у гуртку, полагоджувати конфлікти тощо. «На табір приїжджають провідники, кращі з кращих. І вони мусять всі разом співпрацювати, виконувати спільні проекти. Для декого це справжній екстрім, бо поруч такі ж самі лідери, як і ти», — розповів Рома.
Діти на таборі не мають багато фізичного навантаження, більшість часу проводять за спільними заняттями та куховарінням. Кухні тут відводять особливе місце: кожен гурток має свою, бо діти працюють не лише для того, щоб приготувати їжу, а в першу чергу, аби навчитися розподіляти ролі. Хоча, як пригадує комендант хлоп’ячого табору Юрко Пацевко, одного року цілий гурток хлопців зовсім не вмів та не знав як готувати. «Але якщо ти сам не зробиш, тут замість тебе цього ніхто робити не буде», — каже Юрко. Тож хлопці в одного гуртка запитали меню, в іншого дізнались пропорції. До кінця табору кожен із них знав як варити їсти на відкритому вогні.
На таборі особлива роль відводиться виховникам (старшим пластунам, які опікуються гуртками), хоча Тетяна Джулинська припускає, що табір «Золота Булава» міг би відбуватися і без виховників. Їхня роль для юнацтва тут мінімальна — вони лише дають поради в міру потреби і слідкують за працею юнацтва. Головне — як і ким було виконане завдання: чи у співпраці в групі, чи згідно пластових приписів було виконане завдання, чи не пригноблювали когось у гуртку.
На таборі панує самоврядування. На початку табору діти пригадують ті знання, які теоретично здобували протягом року, а далі під опікою старших самі планують свою діяльність на тиждень та слідкують за її дотриманням. Невід’ємною складовою програми є гутірки на теми самовиховання, провідництва. Крім того, завжди обговорюється якесь актуальне питання. Цього разу учасники готували історичну ватру на тему «Операція Вісла: переселення чи депортація», обрядову ватру «Сватання», за усіма правилами дискутували на тему «Що важливіше — якісь чи кількість».
Декілька днів на «Золотій Булаві» таборував i лідер гурту «Тартак» Сашко Положинський. Для нього це не вперше, адже він є Почесним пластуном і жартує, що «в цій ролі може приєднатись до будь-якого пластового табору». А ще шкодує, що в його дитинстві він не мав доступу до Пласту, зараз же діти мають всі можливості для цікавого дозвілля та навчання серед природи.
Досвід показує, що цей табір стає дедалі популярнішим: всього ж, за роки його практикування в Україні, його учасниками стали понад 700 пластунів, у тому числі з Німеччини, Австралії, Польщі, Канади, Франції.
