Раніше Львів діставали моралісти, а тепер борці з націоналізмом. Львівські ресторатори продовжують насолоджуватися агресивністю противників своїх ідей. Спершу атаки зазнало екзотичне «Мазох-кафе», яке назване ім’ям того самого письменника, через якого поширилося поняття «мазохізм». Леопольд фон Захер-Мазох народився у Львові та прожив тут частину свого життя — і винахідливі підприємці вирішили використати цей факт для приваблення клієнтів. Вони стилізували свій заклад у стилі любителів мазохістських сексуальних розваг. Офіціанти мають на собі шкіряні пояси та нашийники. Біля кафе стоїть скульптура самого письменника, до кишені якого можна засунути руку й торкнутися його чоловічої принади. Певна річ, іронія на грані фолу, але, зрештою, чом би і не поіронізувати? Усе ж таки там не влаштовують мазохістські оргії.
Але два роки тому знаменита своєю одіозністю Комісія із захисту суспільної моралі вустами свого регіонального представника Олександра Хитрова звернулася до міського голови Андрія Садового й до Львівського управління з культури з проханням роз’яснити ситуацію в рамках виконання місцевою владою Закону України «Про захист суспільної моралі». У комісії виникли сумніви, чи варто таким чином вшановувати Леопольда фон Захер-Мазоха. Комісія тоді вважала, що варто в усьому розібратися, уважно вивчивши творчість письменника. Вердикту до сьогоднішнього дня немає. Мабуть, ця комісія досі вивчає творчість письменника, оскільки він понаписував стільки, що на кілька десятків томів набереться.
Тепер ось народний депутат від Партії регіонів Олег Царьов вирішив закрити інший знаменитий львівський ресторан «Криївка» за нібито розпалювання міжнаціональної ворожнечі. Ресторатори експлуатують міфологію Української повстанської армії, зробили це без пафосу, але з гумором. Якраз останнього явно забракло регіональному депутатові. Після його прес-конференції, на якій він оголосив, що має намір настукати прокуророві на «Криївку», в інтернеті з’явилося відео з однієї з передач «1+1». Там шановний народний депутат Царьов хотів зайти до «Криївки», а його, як і всіх, перестрів вартовий із гвинтівкою і запитав: «Москалі, комуністи є?». «Я рускій!» — гордо заявляє Царьов. Вартовий просить його назвати гасло. У депутата, певне, язик не повертається сказати «Слава Україні!». Він собі йде з невдоволеним виглядом. А після цього робить свою гучну заяву.
Я був якось у «Криївці» та звернув увагу, що там повно туристів, і, судячи з вимови, були навіть росіяни. Певне, почувалися комфортно, бо ніхто з них не побіг подавати заяву про розпалювання міжнаціональної ворожнечі, сиділи собі їли «півметра ковбаси» та пили «кров москаля». Правда, львівський студент розповів про московську дівчину, яку він запросив до «Криївки». Коли вона побачила наставлену на неї гвинтівку вартового й почула «Москалі, комуністи є?», то дременула — тільки її й бачили. Але у мене враження, наче той студент прибрехав. Бо надто вже театрально грає там вартовий при вході, й переплутати його зі справжнім може лише той, у кого царя в голові немає зовсім.
Ці два випадки залишилися б у пам’яті як просто собі кумедні історії, якби не їхня показовість. Вони демонструють, як наші можновладці й наближені до них діячі готові боротися не з реальними, а з вигаданими проблемами. Вони ці проблеми самі собі нафантазовують, а потім витрачають зусилля на їхнє подолання. Тим часом реальні залишаються нерозв’язаними.
