Він один із не багатьох космонавтів, яким довелося побувати в космосі п’ять разів (при чому з виходом у відкритий космос під час польоту 1984 року). Володимир Олександрович стверджує, що його польоти були позаплановими. «Так склалося...», — запевняє він, додаючи, що для задоволення цікавості досить було б і одного польоту.
Ніхто, мабуть, не посперечається з тим, що шанс побачити нашу планету звисока (ще й не один раз!) інакше як подарунком долі не назвеш. Хоча, звичайно, такі подарунки просто так не отримують...
Про те, як впливає на світосприймання людини космос, «День» розпитав у Володимира Джанібекова під час його недавнього візиту до Київського політехнічного інституту.
— У чому суть дослідження космосу та відкриття нових світів?
— Когось тягне до маленьких звірят, і він стає біологом. Іншому цікаві рослини. Третій мріє про море... Це десь закладене вже в людській природі. А хтось мріє літати. Я себе героєм не вважаю, я ніколи не мріяв про зірки і до них не прагнув. Мені просто цікаво було літати. Я добре розумію космічних туристів: не зміг він у загін вступити, проте заробив великі гроші, заплатив і полетів у космос. І не за зірками, і не за геройством. Це рівень людської цікавості, бажання заглянути кудись за межу. А в його основі — бажання зрозуміти, хто ми такі, навіщо ми живемо, що таке цей світ, що таке природа, життя. Поки ще ніхто відповіді на ці питання не знайшов. Це нескінченний процес.
— Як вплинули польоти на ваше сприйняття світу?
— Космос мені дав інше розуміння життя та інше розуміння людської суті. Я б ще не сказав, що отримую велику радість від роздумів про суть людської природи, яка виявляється сьогодні... Поки що ми як малі діти граємося, «розкидаємо каміння» — абсолютно не піклуючись про навколишнє середовище, не піклуючись про майбутнє — ламаємо, палимо, творимо біду... Але потроху ми починаємо дорослішати. І слава Богу, що вже й уряд починає думати про порятунок планети, про загрозу катаклізму. Десять років тому такого не було.
— Що відчуває людина, коли вперше летить у космос?
— Передусім — полегшення. Річ у тім, що до цієї миті я йшов багато років і вклав у неї і бажання, і сили, і прагнення. І зрештою подолав, насамперед, самого себе. Робота космонавта дуже схожа на стан професійного студента. Його можна назвати вічним студентом, але з пристойною зарплатою. За рік потрібно здати не менше 30-ти іспитів, а часом доходить і до 50-ти іспитів та заліків із найрізноманітніших дисциплін. Тому коли все це позаду і ти нарешті в польоті, в невагомості, на орбіті... Погляд в ілюмінатор — приголомшуючі барви: схід і захід сонця, Земля... А думками знову ж повертаєшся до людської суті...
ДОВIДКА «Дня»
Володимир Джанібеков — легендарний льотчик-космонавт. П’ять рейсів у космос, і кожний обов’язково з «цікавинкою». Свій перший політ він здійснив на кораблі «Союз-27» разом із Олегом Макаровим на орбітальному комплексі «Салют-6» — «Союз-26» — Союз-27». Такий симбіоз апаратів, що пілотуються, на навколоземній орбіті був створений уперше. Повернувся Джанібеков на Землю вже на «Союзі-26». Другий політ був на «Союзі-39» із монгольським космонавтом Жугдердемідійном Гуррагчою і на орбітальному комплексі «Союз-6» — «Союз-Т-4» — «Союз-39» за програмою «Інтеркосмос» 1981 року, третій — з Олександром Іванченковим і французом Жан-Луї Креттеном на «Союзі-Т-6» і на орбітальній станції «Салют-7» — «Союз-Т-5» — «Союз-Т-6» 1982 року.
1984 року В. Джанібеков піднявся на орбіту на кораблі «Союз-Т-12» разом із Ігорем Вовком і Світланою Савицькою та працював на комплексі «Салют-7» — «Союз-Т-11» — «Союз-Т-12». 25 липня разом із Світланою здійснив вихід у відкритий космос, де провів випробування нового універсального ручного інструмента, призначеного для виконання в умовах відкритого космосу складних технологічних операцій. Тривалість роботи за бортом станції становила 3 години 35 хвилин.
П’ятий космічний політ Володимир Джанібеков здійснив із 6 червня по 26 вересня 1985 року разом із Віктором Савіних на кораблі «Союз-13» і комплексі «Салют-7» — «Союз-Т-13». Уперше в світі була здійснена стиковка корабля, що пілотується, з орбітальною станцією, що вийшла з-під контролю. Після переходу на борт станції космонавти відновили її працездатність і лише потім взялися за реалізацію програми досліджень і експериментів, у тому числі з розгортання додаткових панелей сонячних батарей із виходом у відкритий космос на п’ять годин. За п’ять рейсів у космос (всі — будучи командиром корабля) В. Джанібеков налітав 145 діб 15 годин 58 хвилин 29 секунд. Командир загону космонавтів в 1985—1988 роках, з 1988 року — начальник Управління теоретичної та науково-дослідної підготовки Центру підготовки космонавтів ім. Ю. Гагаріна.
Володимир Джанібеков ілюстрував науково-фантастичну книгу Юрія Глазкова, його картини виставлені в Музеї космонавтики, він є автором ескізів для радянських та американських космічних марок).
Багато й активно займався спортом (був рекордсменом Узбекистану з важкої атлетики серед юніорів, чемпіоном цієї республіки в напівтяжкій вазі серед юнаків); 1991—1998 рр. зробив кілька спроб здійснити кругосвітній безпосадочний політ на повітряній кулі у складі американсько-російського екіпажу...
Генерал-майор авіації Володимир Джанібеков нагороджений двома медалями «Золота Зірка» Героя Радянського Союзу, п’ятьма орденами Леніна, орденами Червоної Зірки, «За службу Батьківщині в Збройних Силах СРСР», орденом Дружби, медалями і вищими нагородами багатьох країн, є командором ордена Почесного легіону Франції. Ім’ям Володимира Джанібекова названа мала планета №3170.
25 липня виповнюється 25 років від дня перших робіт зі зварювання, різання, пайки і напилення у відкритому космосі, проведених Світланою Савицькою та Володимиром Джанібековим.
