А «виною тому» відмінна команда, унікальний головний тренер і президент Федерації та стабільно-порядні люди ДІЛА навколо самого виду спорту. Я немарно почав саме з цього, зрозумілого кожному, «секрету» успіху нашої молодіжної та й дорослої національної збірної з міні-футболу.
Шiсть років тому один мій колишній телекерівник закинув мені те, що я дуже упереджений до такого «нецікавого й малоперспективного виду» як міні-футбол. Ясна річ, тоді мені нічого не залишалося крім ще активнішої пропаганди цього виду всіма доступними засобами. Далеко не всі фахівці футболу розуміли і приймали захопленість Геннадія Лисенчука, у минулому воротаря команд другої, першої і вищої ліг, майстра спорту, кандидата педагогічних наук, завідуючого кафедрою футболу Київського національного цніверситету фізичної культури і спорту. А от ректор КНУФІС академік Володимир Платонов зумів побачити майбутнє цього виду й самого Лисенчука в ньому, і, як виявилося, допомагаючи усім, чим міг — залом, відрядженнями, базою для підготовки команд усіх ліг, — не помилився.
Сьогодні я сміливо можу ставити за приклад організацію справи в нині дуже популярному футзалі представникам інших ігрових видів, де часто переважають особисті амбіції, лінощі розуму, виправдовувані «тяжким фінансовим становищем», неприйняття неординарних особистостей та «ігри в політику», а не чесна боротьба. Ті, кого я зараз назву, а це справжні спортсмени, тренери, організатори, пройшли нелегкий шлях крізь лабіринти бюрократичних перешкод, недовіри й ніколи не мали навіть десятої частки того, що мають люди великого футболу. А либонь вони вже стали володарями бронзових медалей світової першості минулого року в Іспанії, є вже у них і бронза минулого молодіжного чемпіонату світу в Фінляндії і, нарешті, «гаряченьке золото» молодіжного чемпіонату світу в Португалії. Йде планомірне підвищення результатів, ніхто й ніколи не залишається в тіні забуття, а труднощі лише гуртують ентузіастів. Отже, в третьому за розміром місті Португалії Брага золоті медалі чемпіонів світу отримали: воротарі — Василь Сухомлинов і Владислав Корнєєв (ДСС і «Віннер Форд» обидва iз запорізьких клубів), польові гравці — Раміз Мансуров (ДСС, Запоріжжя), капітан команди Тарас Вонарха («Віннер Форд», Запоріжжя), Ігор Москвичов — одноклубник капітана, Сергій Корідзе («Інтеркаас», Київ) і Микола Костенко з того самого клубу вищої ліги, Георгій Мєльніков («ГКІ-Газпром», Москва), Олександр Косенко, Олександр Москалюк, Олександр Кабаненко (всі — Запоріжжя). Головний тренер Геннадій Лисенчук, начальник команди Сергій Лисенчук (син і найперший і невтомний помічник головного тренера), тренер Валерій Водян і ті, котрі не отримали золота, були причетні до цієї перемоги.
На цей всесвітній огляд приїхали всі національні збірні, які тут же через три місяці боротимуться за європейське «золото». Тут було багато спостерігачів із тих країн, де міні-футбол і футзал ще молодий. Дивлячись на них, радісно відзначав: «У нас в Україні «міні» також юний, а ми вже — онде!».
— Я щасливий працювати з такими людьми!» — відразу після перемоги сказав Геннадій Лисенчук. І в цій відповіді весь головний тренер: він ніколи й нікому не дозволяв засумніватися у їхній необхідності й перспективності, навіть тим, хто не вписувався в гру. Його принцип: «Ніколи і нічим не принижувати гідність ЛЮДИНИ» — як на мене, надзвичайно актуальний сьогодні не тільки у спорті!
Отакі вони — ненав’язливі, послідовні максималісти ці «мініфутболісти».
№187 01.10.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»
