12 лютого, 2002 - 00:00
Київ Віти Рудневої — це маленькі дворики зі своїми таємницями, ковані решітки, що покосилися на воротах, старі дерева, голубники, дахи і хмари. Тут на диво тихо — тихо навіть на «Перехресті». Можливо, це тому, що тут майже завжди світанок, за яким тільки зрідка слідує вечір — але тоді вже обов’язково «Тихий вечір». Дня — ділового, метушливого — тут узагалі не буває. Щодо ночей, то ночами тут відбуваються дива — і примарні музиканти, єдині, кому дозволено порушувати непроникну тишу міста, — беруться за скрипки і віолончелі («Опівнічний квартет»).
Газета:
Рубрика:
