Нащадки засновника Мошногородищенської сільськогосподарської школи подарували 120-річному навчальному закладу передплату на «День» та книжки з Бібліотеки «Україна Incognita».
У жовтні 1891 року в містечку Городище, що на Черкащині, агроном і подвижник Михайло Юхимович Філіпченко (детальніше про цю дивовижну людину читайте у «Дні» № 175-176 від 30 вересня 2011 року) заснував Мошногородищенську сільськогосподарську школу. Керуючи маєтком графині Катерини Балашової, Михайло Філіпченко всього-на-всього за 11 років досягнув вражаючих результатів. Господарство Балашової процвітало. «Михайло Юхимович Філіпченко був видатною людиною і господарником, яких сьогодні, на жаль, мало. Він працював на благо помістя і робив це вправно і розумно», — стверджує один з його правнуків. Для того, аби досягти таких успіхів, Михайло Юхимович не просто повністю реорганізував помістя, а й вів розумну кадрову політику. Поступово, з його ініціативи і за підтримки Катерини Балашової було закладено школу, де готували працівників для потреб маєтку.
Навчання було як теоретичним, так і практичним. Із 13 жовтня до 1 квітня у школі були класні заняття, а решту часу учні проходили практику на сільськогосподарських роботах. Працювати доводилося чимало — з о пів на шосту ранку до десятої вечора. Учнями школи були здебільшого здорові хлопці від 14 років. Курс навчання тривав чотири роки і складався із 17 дисциплін: 12 — спеціальних і 5 — загальноосвітніх. Директор Філіпченко дуже дбав про школярів: вони мали чотириразове харчування, всі належні умови для відпочинку, форму та стипендію в розмірі 25—-40 карбованців, яку одержували в кінці навчання.
З роками школа Філіпченка росла й розвивалася. 1904 року її реорганізували в нижче сільськогосподарське училище, а вже до 1920 року заклад здобув статус агрономічної профшколи. Навчатися в Городищенській школі стало престижно, не кожен міг собі це дозволити. Щорічно заклад випускав лише 14 фахівців.
Рік за роком заснована Філіпченком школа випускала вмілих садоводів, агрономів та лісників, і навіть війна не зруйнувала багаторічних традицій закладу. У повоєнний час, коли школа стала технікумом, вона значно розширила свою діяльність, адже для відбудови країни аграрії були просто необхідні. Власне, саме тоді були закладені підвалини співпраці з Уманською аграрною академією, що триває дотепер. Сьогодні Мошногородищенська сільськогосподарська школа іменується Городищенським коледжем при Уманському національному університетові.
...І на честь 120-річчя від дня заснування сільськогосподарської школи нащадки Михайла Юхимовича Філіпченка, його правнук Борис Філіпченко із синами приїхали привітати коледж з ювілеєм. «Прадід опікувався школою до кінця свого життя. І дбав про підвищення рівня освіти у жителів помістя», — розповів Борис Михайлович.
Родина Філіпченків підтримує цей навчальний заклад, допомагає музею в організації виставки, надає всі необхідні матеріали про свого предка, світлини, архівні записи.
А цьогоріч нащадки засновника коледжу подарували навчальному закладу передплату на газету «День» і повний комплект Бібліотеки «Дня».
— Позаяк ми — друзі «Дня», то прагнемо, щоб якомога більше людей, особливо молодих, увійшли в коло друзів нашої улюбленої газети, — сказав Олександр Борисович Філіпченко під час урочистого святкування ювілею. — Газета «День» — унікальне видання для вдумливого та освіченого читача. Це видання, яке веде нас від роздумів до дій. Публікації «Дня» допомагають нам творити громадянське суспільство й утверджують нас у правильності вибору європейського шляху для гідного майбутнього нашого народу, — додає він.
Незважаючи на роки радянщини і забуття, час, коли практично ніхто не займався генеалогічними дослідженнями, а свого минулого боялися, Борис Михайлович Філіпченко відновив історію свого роду від козацької доби до сьогодення. А це понад 200 років родинної історії. Борис Михайлович навіть видав книжку під назвою «Біографічні сторінки із сімейного літопису одного роду», де докладно описує історію своєї родини. Нащадки Філіпченка пишаються своїм родоводом і Михайлом Юхимовичем зокрема, який, на їхню думку, був не просто ефективним керівником, а ще й видатним ученим, який на практиці втілював свої агрономічні ідеї, розвиваючи при цьому сільське господарство загалом. «Прізвище нашого предка внесено до енциклопедії Брокгауза — Ефрона. Там про нього вміщено доволі велику статтю», — з гордістю розповідає Володимир Борисович Філіпченко.
М. Філіпченко заклав ґрунт для 120-річної традиції виховання аграріїв. Сьогодні в коледжі навчаються 762 майбутні працівники сільського господарства за напрямками від лісника до бухгалтера. Як стверджує Світлана Іванівна Андрійченко, заступник директора Городищенського коледжу при Уманському національному університетові садівництва, всі випускники бюджетної форми навчання працевлаштовуються. «Україна, безумовно, аграрна країна, адже, мабуть, ніде немає такої кількості земель, на яких треба працювати. Тому можна сподіватися, що в перспективі престиж працівника сільського господарства тільки зростатиме і землю гідно шануватимуть», — зазначає Андрійченко.
За 120 років, які минули з часів заснування коледжу, сільське господарство зазнало великих змін, так само як і ставлення до нього. Упродовж цього часу сотні випускників залишили стіни закладу, змінювалося і його керівництво. Чи матиме достойне майбутнє випускник коледжу, заснованого Михайлом Юхимовичем далекого 1891 року, з огляду на те, що за час незалежності України в сільському господарстві так і не відбулося жодних конструктивних реформ? У день, коли студенти Городищенського коледжу святкували ювілей, під Верховною Радою марно протестували аграрії...
