Якщо просто прибрати від сміття могилу й помити пам’ятник, така послуга може обійтись приблизно в 400 гривень. Переважна кількість замовлень на впорядкування могил надходить із Америки, Ізраїлю та Німеччини. Люди виїхали на ПМЖ, а у Вінниці залишились могили рідних...
— Специфіка однакова, що єврейська могила, що українська чи російська. Головне, щоб було охайно й так, як бажав замовник. Перш за все — якісно виконана робота. Тому й колектив підбирали тільки з віруючих людей. Це не проста справа, треба співчувати людям, щоб зрозуміти їх треба себе ставити на їхнє місце, — каже Михайло Паньків. Він не приховує, що сумнівався, радився з духовником, а священик сказав, що поховання з гідністю й шаною представлених — справа богоугодна й навіть благословив. Прибрати могилу до провідної неділі чи й просто для підтримання порядку замовляють і з різних міст України та з-за кордону. Замовлення подають через інтернет чи телефоном, а результат роботи клієнту висилають SMS-повідомленням чи знімок інтернетом.
Якщо свіжа могила і щоб не було болота, підсипають щебінь, ставлять каркас на могилу, хрест, лавочку, столик й оградку. Все в одному стилі й кольорі (цим займаються два художники-дизайнери, які розробляють проекти для замовників).
Михайло Паньків у колишньому вчитель фізкультури та військової підготовки. Спробував себе в автомобільному бізнесі й, їздячи по закордонах, приглядався до того, як поховання людей поставлено там.
— Ми вже поховали людей в Римі, в Німеччині, в Туреччині, в Марокко, а про Росію й Білорусь й годі говорити. Люди за різних обставин помирають у нас і їхні тіла треба доставити до дому. От це ми й робимо разом із оформленням документів судмедекспертів, санстанції, проходження митниці. Оцинковуємо труни і в Київ на літак, часом веземо самі. Там родичі хоронять, як хочуть, а наша мета — доставити новопреставленого туди, куди замовляють, — розказує Михайло Паньків. Він пригадує, як йому замовили ексгумацію українця з метою перепоховання в Римі. Жінка виїхала в Італію на заробітки, там одружилась з італійцем. Її син жив із дідусем і бабусею на Вінниччині. Стався нещасний випадок і син загинув. Коли мати важко захворіла й зрозуміла, що на могилу сина приїхати не зможе, замовила, щоб його тіло перевезли й перезахоронили в Римі.
— Ми довго відмовляли, бо судячи з християнства, головне молитись за душу, а тіло краще не чіпати, але врешті виконали замовлення й це була робота з пригодами, — пригадує Паньків. Консул Італії в Україні не знав як правильно оформити документи на громадянина України, бо є форма на перевезенні італійця, який помер у нас, а не навпаки. Довелось підіймати консула України в Римі, він звернувся до Міністерства закордонних справ Італії й передавали документи факсами, але справу довели до кінця.
