У кожному підручнику з історії можна прочитати, що 1588 року англійський флот дощенту розгромив "Непереможну Армаду" іспанського короля Філіппа. Проте книги умовчують про те, що в англійських моряків був невидимий союзник, який, власне, і вирішив хід війни. Йдеться про тереда наваліс, або корабельного хробака. Цей ненажерливий негідник так попсував корпуси іспанських галеонів, що вони просто розліталися від англійських ядер.
Нащадкам цих хробаків уже не вдається впливати на хід історії -- металеві оболонки сучасних кораблів їм не по зубах. Проте сучасні мешканці моря мають набагато кращі шанси відвідати будь-яку точку земної кулі. Разом з водою, яку корабель бере як баласт, до його надр потрапляють тисячі представників морської флори та фауни. Коли баласт скидається в іншій гавані, прибульці отримують непогані шанси оселитися на новому місці -- адже природних ворогів у них тут нема.
Така міграція часом призводить до катастрофічних наслідків, оскільки гості починають стрімко розмножуватися, безжально знищуючи місцеві види. 10 років тому євразійська зеброва мідія перебралася з Чорного моря до Північної Америки, а вже 1990 року її щільність на окремих ділянках дна Великих озер складала 100 тисяч на 1 кв. м., і колонії молюсків навіть забивали труби водопостачання у деяких містах. За оцінками спеціалістів, для боротьби з підступним прибульцем уряду доведеться до 2000 року витратити не менше 5 млрд. доларів. Однак це було лише помстою - раніше з північної Америки до Чорного моря емігрувала хижа та плодюча медуза мнеміопсіс, яка замордувала голодом популяції анчоусів, поїдаючи левову частку запасів планктону, що був основним харчем для цих риб.
Звичайно бувають і корисні гості. Наприклад, американський хробак марензеліс вірідіс, що став улюбленої їжею балтійської камбали. Однак більшість нових мешканців усілякими способами тероризують тубільців. Перший китайський молюск з'явився в бухті Сан-Франціско 1986 року, а вже через чотири роки мільйони вчорашніх мігрантів звели нанівець усю прибережну флору.
Боротьба з морськими "зайцями" потребує невідкладних зусиль. Наприклад, Австралія, яка занадто ретельно захищає свою екосистему, зобов'язує кораблі підігрівати баластну воду перед тим, як зливати її. Значно легший, але й більш небезпечний спосіб, рекомендований Всесвітньою морською організацією, полягає у зливанні води у відкритому морі, де небажані прибульці мають менше шансів на виживання.
