Чемпіон України з фігурного катання серед юніорів у танцях на льоду Дмитро Дунь тепер виступатиме з канадкою Терою Фіндлі. Пара тренуватиметься в Канаді, але виступатиме за Україну. «Я, дійсно, в Канаді, вже 3 тижні. Встав у пару з Терою Фіндлі, катаюся в місті Баррі, у канадських тренерів», — розповів Дмитро «Чемпіону». Тренують пару Девід Іслам, Тайлер Майлс, Келлі Джонсон, програми ставитиме француз Роман Гагенмаєр. За словами Дмитра, пара планує виступати вже в змаганнях дорослих, а до України приїде на контрольні прокати в серпні.
Нічого дивовижного, як може здатися на перший погляд, у цій події немає. Подібна практика давно має широке застосування на Заході. Та й у нас, до речі, з нещодавніх пір теж. І якщо на так звану натуралізацію на зорі нашої незалежності, коли багато українських спортсменів, особливо в ігрових видах спорту, віддали перевагу виступам за правонаступницю СРСР, можна заплющити очі, то приклади біатлоністки Олени Зубрилової, гімнастки Аліни Козич, яка віддала перевагу виступам за Узбекистан, юного шахіста Сергія Карякіна свіжі в пам’яті.
Частенько наші перспективні спортсмени, хто через відсутність необхідного фінансування, хто від незадоволення своїх амбіцій полишали Україну в пошуках кращої долі. Прецеденти з українізацією, звичайно, теж мали місце. Лілія Єфремова, Артем Мілевський і Марко Девіч — перші, хто спадають на думку. Але, щоб до нас із ситої та благополучної Канади? Такого точно не було.
Безперечно, звертає на себе увагу і вид спорту, довкола якого відбуваються всі ці події. За винятком Оксани Баюл, яка завоювала уже далекого 1994 року золото Олімпіади в Ліллегамері, і пари Руслан Гончаров/Олена Грушина, які взяли бронзу на Іграх у Туріні-2006, наших спортсменів складно назвати елітою фігурного катання.
Чим же так привабила Україна в цілому і наше фігурне катання, зокрема юну канадку? З тим, що цей вид спорту не найпопулярніший у нас у країні, думаю, ніхто сперечатися не стане. Про інфраструктуру теж умовчимо. Про фінансові можливості нашої федерації вона, думається, теж обізнана.
Загалом кажучи, в цій історії дуже багато питань. Але, скоріше за все, відповідь до банальності проста. Через брак майстерності Тера елементарно не проходить в основу своєї збірної, а спортивні амбіції, безперечно, наявні. Ось вона й чіпляється за будь-який шанс. До того ж про зміну громадянства взагалі не йдеться.
До речі, це вже не перша її спроба так би мовити «закріпитися» в Європі. У січні 2009 року на чемпіонаті Європи в Гельсінкі вона входила до складу збірної команди Франції. Щоправда, вона була там разом із партнером Бенуа Рішо лише в числі запасних. І судячи з того, що відбувається, вона твердо вирішила таки підкорити Старий Світ. Краще бути першою в Україні, аніж п’ятою у Франції — такою бачиться її логіка.
«У мене є один рік у юніорах, у Тері — ні. Але якщо навіть і був би, то юніори — це минуле! Новий олімпійський цикл, нові правила», — заявив Дмитро Дунь. Сподіватимемося, що цей цикл для України буде вдалішим. Нехай навіть і з можливою допомогою канадки. Гадаю, наші вболівальники не образяться.
