Експозицію у Національному музеї «Київська картинна галерея» складають 30 об’єктів: 24 живописні твори, фото та відеоматеріали Віктора Сидоренка. Передувала створенню виставки праця Михайла Епштейна «Пляж і Берег», написана ще у 1983 році. У ній Епштейн розглядає ці поняття як дві семантично споріднені, проте різні за своїм істинним призначенням одиниці. «Берег» — це край, що розділяє стихії: воду, повітря, сушу, навіть цілі цивілізації. А «Пляж» — умовно кажучи, Едем — територія спокою та відпочинку поза геополітичними показниками. Якщо перший має свого чатового, то другий — місце розваги, відпочинку та необтяженості. Висловлювання автора, що «берег — межа буття, а пляж — побут самої межі» стало визначальним для художника у процесі написання полотен.
Майже через двадцять років, у 2004-му, Віктор Сидоренко розпочав роботу над картинами цього циклу, спостерігаючи велелюдні, гамірні пляжі Криму, котрі за десять років, у буремному 2014-му, перетворяться із барвистих пляжних ансамблів на сіру галькову берегову лінію. «Тепер кримські пляжі — це справжні кордони між миром і війною, між ілюзіями і реальністю, між минулим і майбутнім», — говорить куратор проекту, мистецтвознавець Галина Скляренко.
За словами куратора, проект Віктора Сидоренка «Пляж і Берег» розпочинався із видовженого 26-метрового полотна з зображенням кримських пляжів. Поступово до нього приєднувалися різномасштабні живописні фрагменти, що зрештою стало композицією із 24 творів. Увага художника зосереджена на людях — молочно-білих, медово-золотих, рожевих, — котрі насичують своїми тілами смуги пляжів.
Усі вони нагадують піщинки, нескінченні у своїй безлічі, серед якої все одно кожна виділяється і кольором, і розміром. Якщо приглянутися до полотен, то можна побачити, що картина розсипається на маленькі піщинки мозаїки, а цілісне зображення видно тільки здалеку. Тут люди — безтурботні відпочивальники, але за межами пляжу — на березі — можуть бути і чатовими.
Доповнюють картини фотографії, зроблені у різні роки, відео 2004 року Андрія Скляренка «Рекреаційна зона» та дипломний фільм «Та, що входить в море» 1956-го, знятий молодим тоді українським режисером Леонідом Осикою. Українські береги та пляжі не випадково опинилися у центрі уваги митців, адже багато років поспіль довкола них розгорталися конфліктні ситуації: острів Зміїний, острів Коса Тузла, тепер Кримський півострів — приводів для замислення чимало. Поєднуючи різноманітні зразки візуального мистецтва, автор спонукає замислитися над такими світоглядними поняттями, як свобода, простір, межа, співіснування.
«Історія, яку розповідає нам Віктор Сидоренко, складається з окремих фрагментів, розпадається на миттєвості. Вона — про кордон, який був пляжем, про відповідальність за тих, хто залишився на березі», — завершує Галина Скляренко.
Експозиція працюватиме до кінця серпня.
Літня школа журналістики «Дня» відбувається за підтримки Центру інформації та документації НАТО в Україні.
