У межах конкурсу «Малі міста — великі враження» в неділю, 17 листопада, в Міжгірському районі Закарпаття було урочисто презентовано три арт-фотозони, тематично об’єднані між собою у проєкт «Давні традиції в новому форматі»: «Міжгірський віл» у селищі Міжгір’я, «Долоня бокораша» на Синевирському перевалі та «Ліс трембіт» на перевалі Присліп на межі Міжгірського і Тячівського районів #BokoRUSH #TremBITA #ViL
У відкритті арт-об’єктів взяли участь народний депутат України Михайло Лаба, депутати Закарпатської обласної ради Денис Ман і Василь Худинець,, директор «Агентства регіонального розвитку і транскордонного співробітництва «Закарпаття» Михайло Данканич, голови районної ради Василь Щур та РДА Василь Юрик, Міжгірський селищний голова Віталій Цімбота, Колочавський сільський голова Юрій Кливець, автор скульптур В’ячеслав Осавальчук, жителі громад, журналісти.
«Є легенда, що колись гори вміли ходити по землі, але потім людина приручила їх, вдягнула ярмо та вчепила плуга. Так у світі з’явилися воли. Тварини настільки потужні та шановані, що на їх честь називали села та міста. Наше Міжгір’я теж колись теж називалося «Волове», — мовив на відкритті скульптури — символу Міжгір’я селищний голова Віталій ЦІМБОТА. — Віл був невід’ємною складовою кожної сім’ї, яка проживала на Міжгірщині».
«Скульптура вола з металу і бетону важить 2 тонни, а кам’яна брила постаменту 5 тонн, — розповідає скульптор В. ОСАВАЛЬЧУК. — Творчим натхненням служило розуміння, що історичний символ Міжгір’я відтепер займе почесне місце на світлинах десятків тисяч туристів, які відвідують це чарівне верховинське містечко».
Наступна презентована того дня на Синевирському перевалі скульптура «Долоня бокораша» символізує кремезність, силу, мужність і відвагу синевирських бокорашів, котрі, ризикуючи власним життям, сплавляли швидкоплинною течією лісові «дараби» велетенських розмірів річками Теребля і Тиса аж до угорського міста Сольнока.
Третій арт-об’єкт постав на околиці знаменитої Колочави. Існує думка, що трембіта — це перший мобільний телефон вівчарів, адже виникла вона як засіб зв’язку в горах, щоб селяни знали, де пасеться їхня отара. Звук трембіти у Карпатах чути на віддалі 10 км, тому цей інструмент служив також засобом попередження про небезпеку, народження та смерть людини, запрошення на весілля. Але згодом хлопці дедалі краще опановували музичний інструмент і почали хайпувати на усіх святах, весіллях та днях народження. Найкрутішою вважалася трембіта, зроблена з дерева, в котре влучила блискавка.
