Суспільні умови для подальшого розвитку нацiонального медіа-ринку є складними. Вони обумовлені низкою історичних та соціально-економічних чинників, що існують суб’єктивно. Серед них слід виокремити: відсутність стійких україноцентристських орієнтацій у значної кількості громадян, низький рівень національної свідомості, особливо у мешканців Сходу й Півдня України, нерозвиненість українського капіталу, високий рівень зросійщення його представників. Українські підприємці у своїй масі ще не розуміють значення національного медіа-ринку для збільшення власних прибутків. Тому іноземні телекомпанії, видавництва, газетні концерни заробляють на українському медіа-ринку мільйони доларів.
Слабкість партій національно-патріотичного спрямування не дає змоги змобілізувати маси на захист вітчизняного інформаційного простору. Захист вітчизняного медіа-ринку не став ідеологічною доктриною для більшості партій центристського спрямування.
Українська мова історично упосліджена, український етнос знекровлений і генетично надломлений. Кращі інтелектуальні сили українства знищені Російською iмперією. У результаті Україна нині не має достатніх економічних та духовних потенцій для виходу на міжнародний медіа-ринок чи навіть для стримання мовно-культурної експансії Москви.
Наша держава має хитке поле для правового захисту внутрішнього медіа-ринку, що заважає суспільству орієнтуватися на світову практику державного життя, гальмує процеси деколонізації. У нас замовчується кращий досвід Чехії, Франції, Ізраїлю, Польщі, країн Прибалтики у сфері формування власного інформаційного простору, що відповідає інтересам титульної нації.
У зв’язку з недосконалістю законодавчого поля України, іншомовна реклама на вітчизняному медіа-ринку не обкладається високими податками (як це робиться в країнах Європи), що призводить до британізації чи зросійщення нашого мовно- культурного простору.
Українські росіяни не можуть змиритися із новими мовними реаліями, що виникли після проголошення державної незалежності України. Процес українізації медіа-ринку вони розглядають як порушення прав людини, засад лібералізму та демократії.
У таких умовах почало діяти нове керівництво Держкомінформполітики України. Виходячи з того хаосу, що нині панує на медіа-ринку, керівництво Держкомінформполітики вирішило привести мовний режим ЗМІ у відповідність із Конституцією та законами України. Безумовно, це був рішучий та сміливий крок. Адже мовне питання для України — це щось більше, ніж засіб спілкування із читачами чи телеглядачами. Мова — атрибут незалежної держави, альфа й омега буття нації. Але при цьому керівництво Держкомінформполітики ніколи не заявляло про відмову від нових концепцій формування медіа-ринку, чи то про брак нових ідей, технологій у цій галузі. Вони, безумовно, є і будуть! Але для кого і для чого їх запроваджувати? Адже мовно-інформаційний простір України вщент зросійщений. Логіка підказує, що дії керівництва Держкомінформполітики мають рацію.
Патріотична позиція керівництва Держкомінформполітики викликала незадоволення у проросійськи налаштованих колах, а голова Держкомінформполітики України Іван Драч постає як «гонитель свободи слова». Промосковські ділки від ЗМІ замовчують тільки одне: які суми в доларовому еквіваленті, зароблені на українському медіа-ринку, вони «перекачують» до Москви?
Внутрішній медіа-ринок у період його становлення потребує спеціального державного регулювання. Регуляторні маніпуляції на медіа-ринку — звичайне явище у країнах розвиненої демократії. Якщо парламент, скажімо, Франції затвердив закон про запобігання британізації країни, то він неухильно виконується. Зростають митні тарифи на англомовну пресу, збільшуються податки на закордонну відеопродукцію тощо.
Виходячи з історичної упослідженості українства, маємо повне право вимагати збільшення податків та митних зборів на російську пресу в Україні. Це стосується також і вітчизняних російськомовних телепрограм. Нам треба стати господарями у власному домі і діяти так, щоб це було вигідно і державі, і суспільству. А через кілька десятків років, коли українські ЗМІ розправлять крила від імперських обіймів, стануть більш конкурентноздатними, ці збори та податки можна ліквідувати.
