Вироби із львівського гутного скла — вази, глечики, декоративні тарелі, свічники — здавна вважаються ексклюзивними подарунками. Народжені у полум’ї, вони передусім цінні своєю унікальністю, свободою самовираження, щирістю та індивідуальністю. Їхня наявність у домашньому чи офісному інтер’єрах свідчить про вишуканий смак господарів помешкань чи кабінетів.
Напередодні Нового року і Різдва у Львові відкрився шоу-рум із експозицією галицького скла. До цього причетний Віталій Дем’янюк. П’ять років тому, зацікавившись гутним склом, поряд із селом Шкло Яворівського району Львівської області він, використовуючи сучасні технології, почав будувати власну гуту. До її будівництва залучив італійських, чеських та кращих вітчизняних майстрів і проектантів. І на сьогодні його компанія «Галицьке скло» нічим не поступається італійському, німецькому чи чеському підприємству в плані технічного оснащення. Плюс давня українська традиція. Так і виходять ексклюзивні речі, попит на які спостерігається не тільки на Батьківщині, а й в інших країнах.
Нещодавно Віталій Дем’янюк був гостем «Дня». Очевидно, прийшов не з пустими руками — з декоративною квіткою кольору морської хвилі, який, до речі, не так просто досягається в скловарінні.
— Пане Віталію, ви називаєте гутне скло своїм хобі. Але це і відродження традиції. Адже фабрики із виготовлення гутного скла з переходом на ринкову економіку виявилися збитковими й позакривалися...
— Бо ті підприємства побудовані за старими технологіями — обладнання (печі, де вариться скло) не було ресурсозберігаючим. Ще існувала львівська кераміко-структурна фабрика, коли я, спілкуючись з її керівництвом, говорив про те, що ціна на газ дедалі ставатиме ближчою до європейської і фірма буде неконкурентоспроможною. На жаль, тоді мене ніхто не чув, тому й вирішив побудувати власну гуту із ресурсозберігаючим обладнанням.
Очевидно, хотілося б відродити традицію, оскільки у Львові була потужна школа майстрів-гутників. Мені пощастило познайомитися із знаними майстрами художнього українського скла, які вже ввійшли в історію. Великий вплив на нашу роботу має співпраця з Андрієм Андрійовичем Бокотеєм та Львівською національною академією мистецтв. Потужна школа, яка існувала, може отримати своє продовження тільки в реальному виробництві. Над цим, власне, і працюємо.
— З яких часів в Україні, зокрема у Львові, почали займатися гутним склом?
— Археологічні знахідки засвідчують, що ще у ІІІ столітті н. е. на території Галичини було технологічно оброблене скла. Шоу-рум, який ми нещодавно відкрили, розташований у Музеї художнього скла. І вийшло так, що одна експозиція розповідає про історію галицького скла, а інша — демонструє сучасні вироби. Обидві вони засвідчують, що українці мають історично не менш вагомі художню школу та школу гутного скла, ніж богемська (чеська) чи польська.
— А в чому полягає національна особливість нашого скла?
— У техніці художніх форм, композиції кольорів... Можемо говорити про те, що у нас присутня «венеціанська нитка», яка була відома ще з часів старої Венеції, техніка міллєфіорі, цікаві кольорові гами, оскільки їх варимо із натуральних природних складників, які видобувалися на території України.
— Вироби з гутного скла є ексклюзивними подарунками або оригінальними деталями інтер’єру. Яка на сьогодні їх вартість?
— Вартість виробів із гутного скла формується не за принципом «видатки плюс», а з урахуванням вкладеної майстерності, унікальності роботи, чи серійно обмежена вона, чи розтиражована... Через те ціна може відчутно коливатися. Наприклад, середня ціна нашого виробу у подарункових крамницях десь від 400 до 600 гривень. Йдеться про виріб середнього розміру. Але ми займаємося також інтер’єрними речами, розмір яких сягає півтора метра, а це, зрозуміло, коштує дорожче. З одного боку, вироби з гутного скла — не широко вживані речі, а з другого — чи не кожна українська родина може собі дозволити мати їх удома. Тим більше, ми зараз активно працюємо над тим, щоб у свідомості українців відродити культуру використання художнього скла в домашньому вжитку, оскільки так було у нас раніше. Крім того, воно — унікальне. Вироби з нього не подібні між собою. Навіть вироби однієї серії, які робляться руками, неможливо зробити однаковими.
Ми організовуємо учнівські екскурсії на наше підприємство. Прагнемо, аби школярі з дитинства чи юності усвідомлювали, що галицьке гутне скло, так само як вишиванка, петриківський розпис, опішнянська кераміка, є важливим елементом української культури. Це те, що створює домашній затишок, те, що формує смак. Англієць створює комфорт своїми засобами — вивішує червону картину над каміном. А українцеві природно використовувати ті елементи, які притаманні його культурі.
