На землі жили «хобіти»
Вісімнадцять тисяч років тому на нашій планеті жив окремий вид людей, прозваних через невеликий зріст (близько одного метра) «хобітами». Таких висновків вчені дійшли після аналізу останків дев’яти людей, знайдених в 2004 роцi. Спочатку дослідники не хотіли відносити «хобітів» до окремого виду — Homo floresiensis, вважаючи, що їхній маленький зріст — результат відхилення в ряду Homo sapiens, викликаний хворобою. Пише РІА «Новости». Тепер нова робота Метью Точері з Національного музею природознавства смітсоніанського товариства та його колег із США, Індонезії та Австралії довела, що «хобіти» дійсно жили як окремий людський вид. Висновки вчених зроблені на підставі досліджень зап’ястків Homo floresiensis з острова Флорес. Виявилося, що вони сформовані зовсім не так, як у пізнє Homo sapiens, що з’явилися пізніше, й навіть інакше, ніж у давніх Homo neanderthalensis.
Будова кісток Homo floresiensis не дозволяє рівномірно розподіляти впоперек зап’ястка навантаження від основи кожного пальця, наприклад при ударі. Цю ділянку руки у «хобітів» можна порівняти хіба що із зап’ястком древніх гомінідів. Таким чином, скелети, відкриті на острові Флорес, належать раніше невідомому виду людини, що жила на Землі 18 тисяч років тому. Найдивніше, що Homo floresiensis відділилися від лінії далеких предків людини ще до того, як утворилося відгалуження, що привело до появи людини розумної й неандертальців.
Чому зникають мови?
Вчені б’ють на сполох: понад 40% сучасних мов можуть зникнути вже в цьому столітті. При цьому мови «вимирають» швидше, ніж представники живої природи на планеті, пише РІА «Новости». Як і в природі, перемагають найсильніші: англійська, китайська та російська — ними розмовляє 80% населення світу. Дрібніші їхні побратими зникають щодватижні. Найсумніше, що разом з мовою зникає пов’язана з нею культура. Як пише Девід Харрісон у своїй книжці «Коли вмирає мова: зникаючі мови й стерті знання», у половини мов на Землі залишилося по одному живому носію. Раз на два тижні останній носій мови помирає.
Харрісон керує дослідженнями проекту «Неперехідні голоси» під егідою National Geographic. У рамках проекту вчені намагаються зберегти зникаючі мови Землі, а журналісти привертають увагу суспільства до проблеми. На карті вчених зображені кордони поширення зникаючих мов і говірок. Перше місце серед регіонів з найвищим рівнем загрози зникнення займає австралійська Північна територія.
Друге місце належить території Болівії, Бразилії, Колумбії, Перу та Еквадору, де живуть індіанці. Споконвічні мови корінних жителів Америки поступово витісняють іспанська й португальська. Третє місце в рейтингу дісталося американським штатам Орегон і Вашингтон та канадській провінції Британська Колумбія, де колись проживали північноамериканські індіанці. Російські території також потрапили до списку регіонів з найвищим рівнем загрози зникнення місцевих говірок. Центральний Сибір і північ Далекого Сходу посіли в ньому четверте й п’яте місця. Зараз на Далекому Сході на межі зникнення говірки алтайської мовної сім’ї: орокска, алюторська та юкагірська. Людей, що розмовляють орокською, залишилося менш, як півсотні й усі вони старі. У Сибіру ситуація аналогічна: центрально-сибірські хантийська, кетська й енецька мови можуть зникнути разом з інформацією про унікальну культуру цих народів. Але найбільша загроза нависла над тофаларською та південно-селькупською мовами, словниковий запас яких міг би багато розказати не лише про побут, а й про тваринний світ Центрального Сибіру.
Як говорить Девід Харрісон, невідома вченим інформація про численні види рослин і тварин може бути зашифрована у вмираючих мовах. Ось чому так важливо зберегти хоча б деякі з них. National Geographic та Інститут живих мов заявляють, що в тому, що відбувається, частково винен і російський уряд, який русифікує малі народи з традиційним устроєм життя. У той же час, причини «вимирання» мов скрізь однакові. На думку Харрісона, вони полягають у нездатності традиційної культури стримати натиск сучасної, яка входить у життя через екран телевізора та радіоприймач. 70% населення Землі розмовляють усього сорока мовами, найпоширенішими з них залишаються китайська, іспанська, хінді, англійська, португальська, арабська та російська. Вчені бояться, що процес вимирання живих мов навряд чи вдасться зупинити, і через століття їхня кількість поменшає вдвічі.
