Нещодавно представник Національного реєстру рекордів України Віталій Зорін приїхав до Івано-Франківська, щоб вручити сертифікат, який підтверджує цей статус колекціонера. Щоб ним стати, Володимиру Бащаку довелося зібрати 1933 одиниці колекції. Вручення сертифіката відбулося у своєрідному домашньому музеї, де стіни однієї з кімнат обвішані незвичайною колекцією.
Два роки тому франківський колекціонер видав книжку про своє захоплення: «Тарас Шевченко: значки, медалі, жетони, настільні медалі, монети». У ній вміщено приблизно дві тисячі фотографій його фалеристичної збірки. Це – перше таке видання в Україні, з детальними описами кожного екземпляра.
«Раніше були подібні публікації десь у газетах, журналах, де поміщалося десять-двадцять фотографій, а от такого об’ємного видання не було, – каже Володимир Бащак. – А збирати значки і медалі про Тараса Шевченка я почав ще у п’ятому класі. Тоді я вперше поїхав зі школи до Канева і Черкас. Нас нагородили путівкою за те, що зібрали найбільшу кількість брухту».
Тоді п’ятикласник Володимир придбав у Каневі перший значок з зображенням пам’ятника Тарасові Шевченку в Полтаві. Відтоді розпочався його шлях колекціонера. У його збірці є значки, випущені до різних річниць Тараса Шевченка: до 100-літнього ювілею, до 150-річчя, до 175-річчя, 200-ліття, є значки, на яких зображені різні пам’ятники Тарасові Шевченку, місця, з ним пов’язані: Київський національний університет ім. Шевченка, місця його перебування в Казахстані, портрети, автопортрети, медалі, випущені до ювілейних музичних конкурсів, чи, наприклад, ціла колекція Говерляни – пам’ятні медалі з зображенням Кобзаря, які вручались учасникам ювілейних сходжень на Говерлу…
Є у цій колекції справді цінні й рідкісні значки: з 1914 року, випущений у Львові з нагоди 100-літнього ювілею Шевченка. 26 червня 1914 року у Львові був великий Шевченківський здвиг; чи значок 1911 року, випущений з нагоди 50-х роковин смерті Шевченка, або ж – січова пам’ятка 1907 року, яку випустила Радикальна партія, до якої належав Іван Франко. Це і є найстаріший значок колекції. До рідкісних належать значки з зображенням Шевченка 1911-го, 1914-го, 1916-го років, випущені фабрикою Кучкіна в Росії. Ще один рідкісний значок 1939 року українському колекціонеру прислали з-за Уралу…
«Тепер набагато легше займатись колекціонуванням, – каже Володимир Бащак, – бо є інтернет, через який можна спілкуватися з іншими колекціонерами, обмінюватися значками чи придбати щось цікаве. В Україні є чимало людей, які займаються фалеристикою шевченківського спрямування, з якими я постійно спілкуюся».
Про кожен значок пан Володимир може розповідати багато цікавого. Крім значків і медалей у його колекції є монети, листівки, конверти, великі тарелі з зображенням Кобзаря. Це незвичайне заняття спонукає іванофранківця, який займається транспортними перевезеннями, до глибшого пізнання життя і творчості Тараса Шевченка, до вивчення Шевченкіани. «Я перечитав майже всі біографії Тараса Шевченка, його Шоденник, який мене дуже вразив. До того мені Шевченко уявлявся якимось маєстатичним, величним, а коли прочитав Щоденник, то зрозумів, що він – така ж проста людина, як і ми всі. І далі намагаюся дізнатися про нього дедалі більше».
«А чому саме Шевченко, що спонукало до цього? – запитую у Володимира Бащака. – Певно те, що я народився у селі Шевченкове на Івано-Франківщині, тому, що біля Вигоди. Наша родина походить з Надсяння, з тих земель, що зараз є у складі Польщі. Батьки були переселені в Миколаївську область, згодом переїхали до Шевченкового. Це така одна асоціація у мене. Друга: я народився 18 квітня 1965 року, а в квітні 1840 року був підписаний до друку Кобзар, рівно 125 років пройшло з того часу…».
Оформляти колекцію пану Володимиру допомагає дочка Оксана: вона підказала ідею стенду у вигляді Шевченкової хати і рушника у вишитому обрамленні з червоної калини. З часом у них появилися й інші стенди: у вигляді розгорнутої книги, кобзи, але вони неодмінно доповнюються рушником з червоною калиною. Так поміщається більше значків і легше транспортувати колекцію. А виставлялася вона вже в Народному музеї Тараса Шевченка у Львові (Львівський палац мистецтв), в селі Угорники біля Івано-Франківська під час відкриття пам’ятника Кобзарю, у школах Івано-Франківська. Останні два ковідові роки трохи завадили експонуванню колекції, проте ті, хто цікавиться такою Шевченкіаною, мають змогу оглядати її у Фейсбуці (час від часу Володимр Башак влаштовує там тематичні виставки), охочі мають змогу придбати його книжку. Колекціонер продовжує своє захопливе заняття і сподівається, що хтось з його п’яти дітей продовжить родинну традицію.
