Якщо ви дуже давно мрієте про татуювання, але все ніяк не наважитесь його зробити, радимо спробувати альтернативу — мехенді. Це вкорінене в багатьох східних культурах мистецтво розпису тіла хною. У давнину такий розпис мав ритуальне і символічне значення, а сьогодні часто використовується як декораційна оздоба, яка тішить око. Плюсами мехенді є те, що для його нанесення використовуються натуральні матеріали, також воно швидко сходить, а тому невдовзі можна буде нанести новий візерунок, і ваш малюнок на тілі вам гарантовано не набридне. Це також чудовий спосіб поекспериментувати. Для когось малюнок хною на тілі стане підготовчим етапом для нанесення справжнього тату, а когось переконає все-таки відмовитися від цієї ідеї.
МАТЕРІАЛИ ДЛЯ МЕХЕНДІ
Для нанесення мехенді потрібна паста із хни — барвника, що його виготовляють із сушеного листя рослини лавсонії. Її можна зробити і самостійно, але в продажу завбачливо з'явилися спеціальні конуси з пастою для мехенді. З ними можна малювати відразу, і не потрібні додаткові засоби для нанесення барви.
Натуральна хна не спричиняє алергії, і тому малюнки можна робити як дітям, так і дорослим, а також особам з чутливою шкірою. Колір малюнка хною залежить від типу шкіри і часу тримання нанесеної пасти. Загалом кольори можуть мати спектр від світло-жовтогарячого до темно-коричневого.
Якщо ви натрапили на пасту для мехенді інших кольорів, то варто взяти до уваги, що натуральна хна не буває чорною, червоною, фіолетовою чи зеленою. Отже, для виготовлення такої пасти вжили штучні барвники. Можливо, малюнки подібним матеріалом і виглядатимуть ефектніше, однак барвники можуть викликати небажану реакцію. У США чорний барвник взагалі було заборонено локальною асоціацією дерматологів.
Перед нанесенням малюнка бажано знежирити шкіру — протерти її ватним тампоном, змоченим в одеколоні, для прикладу. Потім — можна вже давати волю фантазії. Початківці можуть використовувати спеціальні трафарети, по контурах яких вони перенесуть малюнок на шкіру, а потім забарвлять його хною. Більш досвідчені художники можуть перемальовувати візерунки, яких безліч в інтернеті. А справжні майстри можуть придумувати свої власні орнаменти.
Паста хни має засохнути. Час очікування — 30 — 60 хв. Суху хну рекомендується зняти сухою серветкою, бажано не змивати і майже добу взагалі не мочити малюнок. Готовий візерунок можна протерти шматочком цитрини, щоб колір став темнішим. Тиждень-два ваше око милуватиме мехенді.
Раніше, як згадувалося, розпис тіла хною як у чоловіків, так і в жінок мав ритуальне значення — мехенді робили з приуроченням до якогось свята чи церемонії. Тому такі малюнки містили в собі багато зашифрованих та явних символів, переказували певні послання богам, захищали свого носія, приносили йому удачу, мали сприяти лікуванню.
Сучасне мехенді не має нести глибокого символічного змісту. Його завдання — радувати свого власника й милувати око тих, кому до вподоби такий вид творчості.
ІСТОРІЯ РОЗПИСУ ХНОЮ
Хна — один із найдавніших відомих людству косметичних барвників. Тож не дивно, що її активно використовували красуні Вавилону, Стародавнього Єгипту, Стародавньої Греції та Риму для власних цілей. Відомо, що жінки досить часто в ті часи декорували собі долоні та стопи. Здебільшого до таких прикрас були прихильні заможні дами, аристократія. Згодом мистецтво мехенді поширилося всім Сходом, набуло популярності в Африці та Океанії. Особливій його популяризації сприяло поширення мусульманства.
Для більшості сучасного світу, особливо завдяки кіно, мехенді стало відомим через культуру Індії. Однак якраз в Індії мехенді вкорінилося лише в ХІІ столітті, а в сучасному вигляді існує від ХІХ століття. Однак місцеві красуні дуже швидко пристосували це стародавнє мистецтво під свої потреби. По-перше, індійські візерунки хною вражають своїми деталями і старанністю виконання; по-друге, мехенді стало невід’ємним елементом місцевого побутового життя. Крім релігійних церемоній, мехенді є важливою складовою церемонії шлюбної. Ритуал нанесення мехенді на тіло нареченої за сенсом подібний до нашого дівич-вечора — оскільки процес це тривалий, під час нього старші жінки переказують дівчині свою життєву мудрість у сфері подружнього життя. Наносити мехенді молодій нареченій має жінка, котра сама є щасливою в шлюбі. Що точніші лінії та яскравіший колір — то щасливіше подружнє життя чекає на молоде подружжя. Жодна порядна індійська дівчина не вийде заміж без мехенді. Немає мехенді — немає шлюбу. Малюнок на тілі нареченої має захистити її від злого ока. А глибина кольору орнаменту засвідчує рівень добробуту, що його принесе наречена в нову родину. Ба більше: новоспечена дружина не повинна працювати у своїй новій оселі до тієї пори, доки не зійде шлюбне мехенді. У першу шлюбну ніч молоді чоловіки мають обов’язок знайти своє ім’я, вплетене в складний візерунок на тілі своєї дружини. І горе тому, кому це не вдасться.
У західну цивілізацію мехенді потрапило вже в ХХ столітті. Це пов’язано з проникненням східної культури і тим, що раніше жінки особливо не мали свободи відкривати своє тіло, а значить — у них не було потреби увиразнювати красу його окремих частин.
Особливій популяризації мехенді сприяли голлівудські зірки, які внесли його в сучасну поп-культуру. Наприклад, з розписом мехенді виходили у вищий світ такі поп-зірки, як Ґвен Стефані, Мадонна, Демі Мур, Наомі Кемпбел, Міра Сорвіно, Лів Тайлер і Деріл Ханна. Моделі з малюнками в стилі мехенді з’являлися на обкладинках Vanity Fair, Cosmopolitan, People, Harper's Bazaar.
Сьогодні мехенді зазвичай можна побачити дорогою до пляжу, адже відпочинок на морі — слушна нагода продемонструвати красу свого тіла за допомогою розпису хною.
