Один iз трьох видів кінного спорту — виїздка — на перший погляд не є складним, особливо, якщо кінь добре слухається вершника. Але ця легкість — результат довгих тренувань і «притирання» характерів вершника і коня. Знавці кінної справи знають, що успіх у виїздці на половину залежить від коня і на половину — від вершника. І не маючи доброго коня, яким би добрим майстром спорту людина не була, на середньому коні можна показати лише середній рівень. Головне у кінному спорті — знайти рівного собі коня. Тому не дивно, що спортсменів під час виїздки судять ще й в категорії «слухняність коня».
На фіналі Відкритого Кубку Києва з виїздки, що пройшов у кінноспортивному комплексі Royal Horse Club, на конях найрізноманітніших мастей у змаганнях з виїздки брали учать понад 30 спортсменів з України. І треба було чути, які імена мали ці коні: Легіонер, Бахус, Тегеран, Шеф, Булат й інші. Адже як назвеш коня…
— Кінь —цікава істота, і від його підготовки, настрою часто залежить результат. Наприклад, ми поставили йому оцінку 6—8 балів, а наступного дня він вийде і покаже результат на 9 (максимально — 10 балів), — пояснила суддя міжнародної категорії Віра Кириченко. — Журі оцінюють те, що їм показали в даний момент під час їзди і аж ніяк — не коня і вершника в цілому. На цих змаганнях ми маємо десятки вершників, які стартували протягом року на різних базах і мають найкращі результати. Вершник і кінь відпрацьовують кожен елемент, який ми оцінюємо окремо, а також — загальне враження. З усіх цих оцінок складається загальний бал... Важко сказати скільки потрібно часу, щоб підготувати спортсмена. Бо якщо взяти молодого коня, наприклад, 3—5 річного віку, то наньому вершник може виступати лише на рівнях «малий приз» і «середній приз». А на рівні «великий приз» — тільки тоді, коли коню буде не менше 8 років.
За словами організаторів змагань, фінал Відкритого Кубку Києва став «поворотною точкою» в розвитку кінного спорту України, оскільки завершив перші системні змагання з кінних видів спорту, які відбувалися за регламентом та вимогами FEI (Міжнародної федерації кінного спорту). Більшість його учасників виступали на власних конях, хоча це й досить дороге задоволення. Ціна на чотириногого друга дуже варіюється, бо остаточна оцінка залежить від багатьох критеріїв. Та, за словами експертів, молодий кінь трьох—чотирьох років може коштувати три—чотири тисячі доларів, а більш досвідченіший, виїжджений і породистий — навіть …100 тисяч доларів. І тим не менше, на думку фахівців, висока вартість коня не робить кінний спорт елітним і недосяжним. За словами керівника Федерації кінних видів спорту Володимира Присяжнюка, навчатися верховій їзді може кожний бажаючий. Для цього в Україні існують державні дитячо-спортивні школи і школи олімпійського резерву. При цьому робити це можна з раннього віку. За словами експертів, у Європі практикуються змагання серед 9—10-річних дітей, а за нашими національними правилами вершниками в категорії «діти» стають у 12— 14-річному віці.
Оскільки держава лише утримує деякі спортивні школи, розвивається кінний спорт саме в приватному секторі. Приміром, в Києві є три приватних спортивних клуби — Royal Horse Club в Лісниках під Києвом, «Магнат» і «Болівар», у яких, за словами фахівців, готуються спортсмени, якi входять у склад української збірної. До речі, ці приватні клуби часто фінансують поїздки українських спортсменів на змагання за кордон.
Прикладом такого «кінного підприємництва» може похвалитися учасниця змагань з виїздки львів’янка Наталки Лещій. Вона, кандидат у майстри спорту, у свої молоді роки є директором власного кінного клубу (за одно — й бухгалтером, й спортсменом, і прибиральницею). Нині у неї є шість коней, які за вісім років, відданих цьому виду спорту, стали частиною її життя. Це і друзі, і помічники в зароблянні грошей.
— Ми часто знімаємося у фільмах, в рекламі — так самі заробляємо на себе гроші, — розповіла Наталка. — Нещодавно знялися в продовженні фільму «Три мушкетери» з Боярським. Зйомки проводилися в палаці Потоцьких та за містом. Таким чином, робимо й рекламу собі, щоб залучити до спорту молодих людей. Правда, поки що їх не багато, бо маємо обмежені фінансові можливості, але справа просувається. Загалом же кінний спорт у Львові розвинутий слабо і просуваємо його власними силами.
Наразі Наталка мріє побудувати власну конюшню і частіше приїжджати на змагання у Київ, а ці змагання для неї — лише початок виступів. Вона сподівається, що з часом досягне високих результатів.
— Хоча українська традиція проводити кіно-спортивні заходи міжнародного рівня почалася у 2002 році і була пов’язана з проведенням першого етапу Кубку світу, все ж, у порівняні зi спортсменами з Європи, наші вершники задніх не пасуть, — вважає Віра Кириченко. — Цього року я була в складі нашої команди з виїздки на Чемпіонаті Європи в Туріні (Італія). Не можна сказати, що ми — на найвищому рівні, бо є вершники з Німеччини, Швеції або Швейцарії світового рівня. Але Україна має хороший потенціал…
Фіналі Відкритого Кубку Києва з виїздки завершив шість етапів змагань протягом року. В ньому взяли участь спортсмени у трьох номінаціях — аматори, вершники національної категорії та діти. За результатами виступів двох днів (за сумою усіх балів) визначили переможців . Найкращими наїздниками стали в «бронзовому» турі Наталі Геншке на коні Алегро (кінноспортивний клуб «Болівар»), а у «срібному» та «золотому» турах — Галина Хоростіль на коні Тегеран (кінноспортивний клуб «Спорт-Еліт». Найелегантнішою парою «золотого» туру визнали Оксану Гусарову з конем Шарада (стайня «Писаренко»). Завдяки спонсорам змагань, призовий фонд фіналу з виїздки склав 40 тисяч гривень. На кожному етапі його переможці й учасники отримали картини із зображенням коней, гобелени, кубки. За словами учасників змагань, нагороди — це не ціль, а мотив працювати, покращувати результати і брати участь у вищих лігах.
