Після затишшя кількох років програма «Людина року» опинилася в центрі уваги української еліти. Зокрема, експерти відзначили серед гостей небачену раніше велику кількість дам у вечірніх туалетах от кутюр і шикарних коштовностях. Добре, що традиція світських заходів у нас поступово приживається, але, з іншого боку, VIP-парад викликав у багатьох українців двоякі почуття (чи доречний сьогодні такий шик-блиск у нашій досить бідній країні). Але, напевно, головне — куди рухається загальнонаціональна програма «Людина року»? Як вона буде трансформуватися: у свято багатих для багатих чи будуть відмічати заслуги справді неординарних, талановитих і самобутніх людей України, а не виходити з ситуативних і підкилимних інтересів окремих політ- і бізнесгруп?
Проте деякі тенденції все-таки (пунктирно) намітилися. Примітно, що програма стала менш політично заангажованою, хоча деякі лауреати цього року були неоднозначними фігурами. Були серед переможців прізвища, що викликали посмішки й навіть здивування... Але це не стосується людей, які справді є гордістю нашої країни. Наприклад, такі досвідчені, як легендарний актор Богдан Ступка (номінація «Кумир року») та режисер-документаліст Сергій Буковський («Художник року»); фігуристи Олена Грушина й Руслан Гончаров («Спортсмени року» — бронзові призери Олімпійських ігор в Турині з фігурного катання, срібні призери чемпіонату Європи 2006 року); переможець у номінації «Актор року» прем’єр Російської драми Давид Бабаєв; молодий співак, фіналіст телепроекту «Шанс» Віктор Мельник («Юний талант року») — викликали почуття заслуженої гордості. Хочеться, щоб в майбутньому програма стала дійсно загальнонаціональною не тільки за назвою, а й за суттю, і в списках переможців ми побачили людей різних професій: визнаних учителів, лікарів, інженерів...
